Читати книгу - "Відомство мертвих душ. Тіло без душі, Яна Паувел"

Студентів на території навчального закладу практично не було, всі кого вона зустрічала дорогою були або викладачами, або підсобними працівниками. Садівник і підказав їй напрямок.

Вперше увійшовши в адміністративну будівлю, вона відчула наче їй на плечі впав важкий камінь. Вона уже забула це відчуття, та й не доводилось їй в часи навчання часто зустрічатися з керівництвом.

Тускле освітлення, затхлий запах і холод, - усе це сприяло розвитку тривожності. Андрея уже знала, що такі питання вирішуються на рівні дирекції, а тому одразу ж попрямувала на самісінький верх.

Секретар ввічливо повідомив їй, що директора немає на місці, і запропонував дочекатися його повернення. Андрея без сумнівів погодилась і тільки через годину очікування, згадала, що перебуває зараз під наглядом Шейна.

Тривожність росла з кожною хвилиною. Чим більше проходило часу, тим більше вона вагалася в правильності свого рішення. Адже, до повернення демоноборця залишалося все менше часу. Що він подумає, повернувшись додому і не заставши її там? Чи не викличе це у нього підозру? Що як він дізнається про її зустріч з Ліреном?

Тривога росла і росла, а директор ніяк не повертався. Андрея трималася уже тільки на впертості. Вона і так уже згаяла стільки часу, якщо зараз піде, у неї може не бути іншого шансу.

Та й зі слів секретаря директор відійшов ненадовго і повинен невдовзі повернутися. Хто ж знав, що це невдовзі розтягнеться на дві години…

Коли директор, нарешті, увійшов в приймальню, першим її бажанням було вибити йому зуби. Надто вже задоволено посміхався.

Обмінявшись привітаннями з секретарем, він кинув на неї короткий погляд і закрився в своєму кабінеті.

- Ну, я піду, - піднялась було Андрея.

- Директор сам Вас закличе, - перебив її секретар і Андрея почервоніла від злості.

- Тобто, ви пропонуєте мені і ще годину тут просидіти? – роздратовано прошипіла вона і тільки коли секретар глипнув на неї з підозрою, згадала, що перебуває зараз в тілі студентки, і повинна як би побоюватись керівництва вишу.

Під холодним поглядом секретаря, вона змушена була знову сісти на стілець. А час і не думав зупинятися. Шейн точно запідозрить щось недобре, якщо вона не повернеться вчасно.

- Заходьте, - ще через десять хвилин очікування, промовив через прочинені двері директор.

Андрея мало не підскочила. Подумки підраховуючи секунди, що залишилися до повернення Шейна, вона пройшла в кабінет за директором.

Аристократ мовчки обійшов свій стіл, присів у крісло і, відкинувшись назад, оглянув її з ніг до голови холодним прискіпливим поглядом.

- Згадав, - суворо промовив чоловік, - Ви та сама студентка, що вчинила переполох, зникнувши під час практики.

Губи Андреї смикнулись. Вона хотіла усміхнутися, але вчасно зупинила себе, скоріш за все її усмішка зараз більше походила би на оскал.

- Прийшли забрати документи? – доброзичливо поцікавився директор і у Андреї таки сіпнулось око.

- Я не збираюся покидати стіни цього університету, - дещо роздратовано заперечила вона. – У мене була більш ніж поважна причина для тривалої відсутності.

Директор фиркнув і роздратовано зирнув на неї.

- Ви самовільно покинули лазарет після зцілення і навіть не повідомили нікому про своє місцезнаходження. Пропустили екзамени і…

- Самовільно покинула? – перебила вона його і директор невдоволено витріщився на неї. – Добре, навіть якщо так, - Андрея була зараз надто зла для того, щоб дозволяти себе залякувати, та й часу у неї на це не було зовсім, - якось же я опинилася в цьому лазареті. – Директор насторожився. – Студентка Королівського університету магії під час практики опинилася на волосок від смерті. Як таке могло трапитись, і хто повинен взяти на себе за це відповідальність?

Директор нахмурився і зморшки на його обличчі стали особливо помітними.

- Відповідальний за практику викладач уже відбув заслужене покарання, - Андрея хмикнула і відкинулась на спинку крісла.

- Іншими словами, він все ще працює тут, - перевела слова директора Андрея. Чоловік нахмурився ще сильніше і його очі потемніли. – І це попри непоправну шкоду завдану здоров’ю підопічної короля.

Так, Андрея знала закон. На третьому курсі університету вона проходила практику в сиротинці і перебувала там в ролі секретаря юриста. Шукаючи інформацію для нього, вона перечитала багацько законів і ознайомилася з величезною кількістю прецедентів, а тому прекрасно розуміла, що жоден виш не виграє в суді справу проти сироти. Принаймні, поки ця сирота перебуває під опікою короля. А тому, директор не дозволить довести справу до суду, бо тоді відповідальність за все ляже уже на його плечі.

І все ж тиша затягнулася надовго. Директор свердлив її спокійним, але від цього не менш моторошним поглядом, декілька неймовірно довгих хвилин. Вивчав її, наче намагався заглянути в її душу, а може так і було. Андрея намагалася ні про що не думати.

Хто цих магів розбере, може він так її думки читає.

- Що ж, - промовив нарешті чоловік, - думаю, ви прийшли сюди сьогодні уже чітко знаючи, чого хочете.