Читати книгу - "Ерагон"

тут важить те, чи достатньо навколо їжі. Коли ж було укладено угоду з ельфами, дракони почали віддавати певну кількість яєць вершникам. Як правило, не більше одного або двох на рік. При цьому малята не вилуплювались аж до того часу, поки не з’являлася та людина, що мала стати їхнім вершником. А от як вони відчували це, того не знає ніхто. Бувало й таке, що люди ставали в чергу, аби перевірити своє право бути обраним.

— То, може, Сапфіра народилася й не для мене? — захвилювався Ерагон.

— Це можна було б припустити тільки в тому разі, якби ти їй не сподобався, — заспокоїв його Бром.

Слід сказати, що в глибині душі юнак був дуже здивований тим, що з багатьох людей в Алагезії дракон обрав саме його. Справді цікаво, скільки йому довелося чекати в яйці? Парубкові ставало моторошно від однієї тільки думки про те, що дракон міг провести в непроглядній темряві цілі десятиліття…

Тим часом Бром продовжував свою розповідь. Він докладно пояснив, коли й що саме дракони їдять. За його словами, доросла істота, яка тривалий час проводить спокійне життя, може обходитись без їжі довгі місяці, але в період спарювання має харчуватися щотижня. Одні рослини зцілюють їхні болячки, а від деяких інших дракони нездужають. Існують також різні способи чищення шкури та догляду за пазурами.

Далі старий розповів, яку тактику слід використовувати, коли атакуєш з повітря, а ще коли б’єшся з іншим драконом — пішим, верхи на коні чи на драконі. Животи цих істот захищено панциром, а вразливими місцями в них є тільки пахви. Ерагон увесь час перепитував Брома, і той був дуже задоволений такою цікавістю парубка. За цією розмовою вони навіть не помітили, як почало сутеніти.

Надвечір мандрівники були вже неподалік Терінсфорда. Там вони вирішили й заночувати.

— А хто був той Вершник, якому належав Зарок? — не вгавав Ерагон.

— Могутній воїн, — відповів Бром, — який свого часу наробив тут шарварку, маючи неабияку владу.

— Як його звали? — поцікавився юнак.

— Ось цього я тобі не скажу, — відрубав старий. І хоч як Ерагон не наполягав, Бром стояв на своєму.

— Я зовсім не маю наміру щось від тебе приховувати, — пояснив він. — Але зараз деякі знання можуть тобі зашкодити. Тож дозволь мені тримати їх при собі, доки ти не будеш готовий їх сприйняти. Це для твоєї ж власної безпеки, бо дехто схоче скористатися цими знаннями для злої справи.

— Може, воно й так, — сердито зиркнув на нього Ерагон, — але мені здається, що вам просто дуже подобається говорити загадками! А я не хочу витрачати свій час на такі дурниці, тож коли маєте сказати щось путнє, то кажіть, а ні, то не варто мене дратувати!

— Заспокойся. Свого часу ти про все дізнаєшся, — м’яко мовив Бром. Та парубок тільки зневажливо гмукнув.

Нарешті вони знайшли собі зручне місце для ночівлі. Коли мандрівники розпалили вогнище и почали готувати вечерю, до них приєдналася й Сапфіра.

— У тебе був час щось уполювати на вечерю? — спитав Ерагон.

— О, якби ви йшли трохи повільніше, — зіронізував дракон, — то я встиг би злітати до моря й повернутися назад.

— Не треба нам дорікати, — кинув Ерагон. — Коли в нас будуть коні, ми станемо рухатись куди швидше.

— Нехай і так, але чи цього буде досить, щоб наздогнати разаків? — не вгавала Сапфіра. — Вони випереджають нас на кілька днів і багато льє. Боюсь, що вони знають про наше переслідування. Інакше навіщо б вони залишали сліди, руйнували ферму й убивали людей? Хіба не задля того, щоб ти почав їх переслідувати?

— Не знаю, — замислено озвався Ерагон. Сапфіра скрутилася поруч, і хлопець притулився до її живота, насолоджуючись теплом. Бром сидів біля багаття, вистругуючи якісь палиці. Ні з сього ні з того він кинув одну з них юнакові. Та перелетіла тріскотливе багаття так стрімко, що Ерагон ледь устиг її схопити.

— Захищайся! — гукнув Бром, зводячись на ноги.

Зиркнувши на палицю краєм ока, юнак помітив, що ту було зроблено у вигляді примітивного меча. То що, невже Бром хоче з ним битися? І які ж шанси має старий? «Він хоче погратися, — почав злитись Ерагон. — Але якщо старий сподівається перемогти, то його чекає неприємний сюрприз».

Доки Бром обійшов багаття, юнак уже схопився на ноги. Якусь мить обидва стояли один навпроти одного, а потім старий кинувся вперед, вимахуючи палицею. Ерагон спробував заблокувати удар, та не встиг. Він голосно зойкнув, коли Биом влучив ЙОМУ по ребрах. і ледь не впав навзнак.

Розлютившись, Ерагон і собі зробив випад, але Бром легко відбив його атаку. Потім парубок спрямував палицю до голови старого, але в останню мить викрутив її, намагаючись поцілити йому в бік. Над табором залунав гучний стукіт. «Імпровізація — це чудово!» — вигукнув Бром, зблиснувши очима. Він зробив блискавичний рух рукою і завдав несподіваного удару. Ерагон, як сніп, повалився на землю.

Він прийшов до тями аж тоді, коли йому хлюпнули в обличчя водою. Ерагон звівся на ноги й присів, не в силі вимовити жодного слова. У голові гуло, а по обличчю стікала кров. Над ним стовбичив Бром із казанком талої води в руках.

— Це було зовсім не обов’язково робити, — нарешті озвався Ерагон, насилу звівшись. У нього паморочилося в голові, й він ледь стояв на ногах.

— Та невже? — звів брови Бром. — Справжній ворог не буде пом’якшувати удар, тож і я не буду. Чи я маю потурати твоїй… незграбності лише задля того, щоб ти краще почувався? Не думаю. А тепер захищайся! — старий підняв Ерагонову палицю й тицьнув її парубкові в руки.

Ерагон тупо подивився на дровиняку й похитав головою.

— Облиште, з мене досить, — мовив юнак, відвертаючись від старого, і знову ледь не опинився на землі від удару по спині. Аж загарчавши від люті, юнак озирнувся.

— Ніколи не повертайся до ворога спиною! — гукнув Бром, кинувши палицю Ерагонові й знову атакуючи. Під його натиском Ерагон відступав, кружляючи довкола вогнища.

— Притисни руки до боків. І весь час підгинай коліна, — наказав старий. Раз по раз даючи поради, він зупинявся, аби показати Ерагонові, як саме виконувати той чи той прийом.

— А тепер зроби це ще раз, тільки повільніше! — лунало над галявиною. Так вони довго вивчали одну позицію за іншою, чітко визначаючи напрямок ударів, аби потім продовжити битися по-справжньому. Ерагон вчився дуже швидко, та, попри всі зусилля, йому не вдавалося тримати Брома на належній відстані.

Коли вони закінчили урок, Ерагон зі стогоном упав на свою підстилку. У нього боліло все