Читати книгу - "Запізніла розплата"

— Ваша теорія, — ущипливо зауважив я, — безсумнівно, правильна і узгоджується з найдрібнішими деталями?

— Моя теорія — це сама правда, — спокійно відповів Пуаро. — А правда неминуче вірна. Що ж до вашої гіпотези, то ви припустилися принципової помилки. З вірної дороги вас збила уява, вона ж завела вас у хащі нічних любовних побачень і пристрасних сцен. А коли розслідуєш злочини, треба відштовхуватись від звичайного, повсякденного. Дозвольте продемонструвати вам мій метод?

— О! Будь ласка!

— Я почну, як і ви, з Жоржа Коно. Як нам тепер відомо, розповідь пані Берольді про бородатих бандитів була вигадкою. Коли вона дійсно не давала згоди на вбивство чоловіка, то вигадала всю цю історію сама без будь-якої допомоги. Коли ж вона не безневинна, сфабрикувати таку версію могла або вона сама, або Жорж Коно… І ось у справі, котру ми розслідуємо зараз, знову зустрічаємось із тією ж байкою. Як я вже вказував, нема жодних підстав припускати, що натхненницею цього злочину була пані Добрей. Отож звернімося до гіпотези, що народилася вся ця історія в голові Жоржа Коно. Дуже добре. Коно планує злочин, а його спільницею виступає пані Рено. Вона в центрі уваги, а за нею ховається примарна фігура, теперішнє ім'я якої нам невідоме. Давайте тепер знову простежимо справу Рено з самого початку, виписуючи всі значні події у хронологічному порядку. У вас є записник і олівець? Гаразд. Що треба занотувати першим?

— Лист до вас?

— З нього ми вперше дізналися про цю справу, але почалася вона раніше. Я сказав би, першим важливим показником були зміни в поведінці і в характері пана Рено, що настали по приїзді до Мерлінвіля. Підтвердження ми маємо від кількох свідків. Ми також повинні враховувати його дружбу з пані Добрей і великі суми грошей, котрі він давав їй. Після цього можна безпосередньо переходити до двадцять третього травня.

23 травня. Пан Рено свариться з сином із приводу наміру юнака одружитися з Мартою Добрей. Син їде до Парижа.

24 травня. Пан Рено змінює заповіт, залишаючи весь капітал дружині.

7 червня. Сварка з якимось волоцюгою, що засвідчує Марта Добрей.

Лист до Еркюля Пуаро з благанням допомогти.

Телеграма до Жака Рено з наказом їхати до Буенос-Айреса на борту «Анзори».

Шоферові Мастерсу дають відпустку.

Візит невідомої дами того самого вечора. Випускаючи її з будинку, пан Рено каже: «Так, так, заради усього святого ідіть зараз…»

Пуаро помовчав.

— Тепер, Гастінгсе, проаналізуйте кожний із цих фактів окремо і в зв'язку з усіма подіями. Хіба ви не бачите всю справу в новому світлі?

Я зробив так, як він мені порадив. І по миті сказав вельми непевно:

— Щодо першого пункту, то треба з'ясувати, що викликало зміни в характері і поведінці пана Рено — шантаж чи нестямна закоханість у цю жінку?

— Безперечно, шантаж. Ви чули, що сказав Стоунер про зміни його характеру і звичок?

— Пані Рено не підтвердила слів секретаря, — заперечив я.

— Ми вже впевнились, що свідчення пані Рено не заслуговують довіри. Тут треба вірити пану Стоунеру.

— Однак, якщо в пана Рено були любовні стосунки з жінкою, яку звуть Белла, це не обов'язково виключає можливість таких самих відносин між ним та пані Добрей.

— Певна річ, ні. Цілком погоджуюсь з вами, Гастінгсе. Та чи були у нього ці інтимні зв'язки?

— А лист, Пуаро! Ви забуваєте про лист.

— Ні, не забуваю. Але звідки відомо, що він адресований саме Полю Рено?..

— Як «звідки»? Хіба його не знайшли в кишені пальта Поля Рено і…

— І це все! — обірвав мене Пуаро. — Але ж там не було жодного натяку, кому його адресували. Ми припустили, що лист надісланий покійнику, оскільки знайшли цей лист в його кишені. А тепер послухайте, мій дорогий друже. Чимось те пальто здалося мені підозрілим. Я зміряв його і дійшов висновку, що пан Рено носив задовге пальто. Я сказав вам про це, і вам би слід було над цим замислитись.

— Я думав, ви кинули ту фразу, аби щось сказати, — зізнався я.

— Як вам тільки могло таке спасти на думку?! Ви ж бачили, як я міряв пальто пана Жака Рено. Так знайте ж, пальто пана Жака Рено надто закоротке. Візьміть ці два факти і поєднайте їх з третім — а саме з тим, що пан Жак Рено, від'їжджаючи до Парижа, дуже поспішно вибіг із дому… Скажіть, який висновок ви зробите з цього?

— Розумію… — поволі промовив я. — Лист було написано Жаку Рено, а не його батьку. Поспішаючи, Жак схопив не своє пальто…

Пуаро кивнув.

— Точнісінько так! Ми ще повернемося до цього пізніше. Зараз задовольнимося тим, що лист не має нічого спільного з Полем Рено, і перейдемо до наступної за хронологією події.

— Двадцять третього травня, — прочитав я. — Пан Рено свариться з сином, який хоче одружитися з Мартою Добрей. Син їде до Парижа… А наступного дня Рено-старший змінює заповіт, що, на мою думку, було безпосереднім наслідком сварки.

— А які мотиви рухали паном Рено?

Від здивування я широко розплющив очі.

— Злість на сина, певна річ.

— І однак він писав йому ніжні листи до Парижа?

— Так твердить Жак. Але він чомусь не показав нам жодного листа.

— Добре, облишимо це.

— Тепер ми підійшли безпосередньо до дня трагедії. Події, що сталися того ранку, ви, Пуаро, розмістили у певній послідовності. У вас є для цього якісь вагомі підстави?

— Так. Я встановив, що лист до мене і телеграма до Парижа були відправлені одночасно. Невдовзі по цьому Мастерса повідомили, що він може кілька днів відпочивати. На мою думку, сварка з волоцюгою сталася трохи раніше.

— Не розумію, як ви можете з певністю встановити перебіг подій до чергової розмови з пані Добрей.

— У цьому нема потреби. Я певен! А коли ви не розумієте, що події могли розгортатися лише у такій послідовності, ви взагалі не розумієте нічого, Гастінгсе!

Якусь мить я дивився на нього.

— Певна річ! Я ідіот. Коли волоцюга був Жоржем Коно, пан Рено усвідомив небезпеку лише після бурхливої перепалки з ним. Тоді ж він відправив водія Мастерса, бо підозрював, що його підкупив Коно. Послав телеграму синові і запросив вас.

Ледь помітна посмішка на мить скривила вуста Пуаро.

— Вам не здається дивним, що в листі до мене він вживав точнісінько ті самі вирази, котрі ми згодом почули від пані Рено в її розповіді? Якщо згадка про Сантьяго була лише ширмою, навіщо тоді було пану Рено так підкреслено привертати до неї нашу увагу?