Читати книгу - "Наслідування Христа"

Немудра та думка, яка не зважає ані на чесноту терпеливости, ані на те, хто буде її вінцем вінчати, але більше бере до уваги людей і ті образи, якими її образили.

Не той справді терпеливий, хто лиш стільки хоче терпіти, скільки йому подобається, і кому йому хочеться стерпіти.

Але справді терпелива людина не зважає, хто займає її: чи старшина її, чи рівня, чи хтось нижчий, чи добрий і праведний чоловік, чи лукавий і ледащо.

Для неї немає значення хто, де і як робить їй прикрість, вона все вдячно приймає з рук Божих і вважає великою користю для себе.

Бо в Бога ніщо не може минутися без заслуги, хоч би яка незначна була прикрість, яку перетерпілося Бога ради.

Так будь готовий до боротьби, якщо хочеш перемогти.

Без боротьби не зможеш здобути нагороди за терпеливість. Якщо ж не хочеш терпіти, зрікаєшся вінця слави.

Але якщо бажаєш мати вінець, борися мужньо, зноси все терпеливо.

Без праці немає дороги до відпочинку, а без боротьби не здобудеш перемоги.

Слуга. Хай при допомозі ласки Твоєї, Господи, стане мені можливим те, що з природи видається мені неможливим.

Ти знаєш, як мало я можу терпіти і як часто падаю духом, коли навіть блага прикрість стане мені на дорозі.

Всяка пригода нехай задля імени Твого стане мені милою і бажаною вправою, бо ради Тебе терпіти і жити в напасті — річ дуже спасенна для моєї душі.

Слуга. Визнаю свою неправість, визнаю перед Тобою, Господи, свою неміч.

Нераз це буде дрібниця, а пригнічує мене і засмучує.

Я постановляю собі мужньо триматися, але як тільки прийде блага спокуса, тоді вже мені велика біда.

Нераз це дуже благенька річ, з якої виходить велика спокуса.

І саме тоді, коли гадаю, що я вже в безпеці, оглянувшись навкруги, бачу, що майже з ніг валюся від легкого подмуху спокуси.

Тому зглянься, Господи, на мою нікчемність і мою неміч, Тобі добре відому.

Змилуйся й витягни мене з болота, щоб я не застряг (Пс. 68, 15) і не лишився пропащий раз і назавжди.

Є одна річ, що мене раз у раз мучить і перед Тобою соромить, а саме, що я такий слабкий і такий немічний, щоб опиратися спокусам.

А хоч я намагаюся бути байдужим до них, та вже сам напад їх буває для мене прикрий і тяжкий, а ще більше мені допекло день у день жити в боротьбі.

Тому так часто моя неміч нагадує про себе, бо гидкі думки завжди набагато легше нападають на мене, ніж щезають.

О, всесильний Боже Ізраїля, ревний оборонче вірних душ, зглянься на труд і біль Твого слуги і допомагай йому в усьому, до чого б він не взявся!

Кріпи мене небесною силою, щоб та стародавня людина, те нужденне тіло, яке ще не підлягає духові як слід, не сміло верховодити: з ним треба буде боротися, поки мого дихання в цьому бідолашному житті.

Ох, яке ж воно, це життя, коли в ньому не бракує ані журби, ані недостатків, коли всюди повно сітей і ворогів.

Лиш одна журба або спокуса минеться, зразу ж друга наступає; поки людина намагається дати відсіч одній спокусі, як багато інших цілком несподівано нападають на неї.

І як можна любити таке життя, коли в ньому стільки прикростей, коли в ньому стільки нещасть і злиднів?

Як же це можна назвати життям, коли воно родить стільки смертей і пошестей?

А однак люди люблять його і багато з них шукає в ньому втіхи.

Раз у раз люди докоряють світові, що він зрадливий і пустий, однак їм тяжко покидати його, бо побажання тіла надмір верховодять.

Але що інше схиляє до любови, а що інше до погорди світом.

Любов до світу спричинена побажаннями тіла, пожаданнями очей і життєвою гордістю (1 Йо. 2,16); але кари й нещастя, які по справедливості наступають за ними, родять ненависть і нехіть до світу.

Але, на жаль, хворобливе бажання розкоші долає серце, прив'язане до світу, і воно гадає, що бути під властю змислів — це розкіш: бо воно ані не бачило, ані не куштувало радощів Божих і того, яка гарна чеснота сама в собі.

А ті, що цілком відрікаються світу і стараються за святим правилом жити для Бога, вони добре знають Божі солодощі, заради яких відреклися світу, і ясніше бачать те, як-то світ помиляється і як нарізно дається одурити.

Слуга. Супокою, душе моя, шукай завжди тільки в Бога, а не деінде, бо Він вічний упокій святих.

Найсолодший і наймиліший Ісусе! Дай мені знайти упокій тільки в Тобі, а не в якомусь створінні.

Не в якомусь гаразді і красі, не в якійсь славі й честі, не в якійсь могутності й достойності, не в якомусь знанні і бистроумності.

Не в якомусь багатстві і мистецтві, не в якійсь радості й веселості, не в якомусь розголосі і