Читати книгу - "Пані Язикатої Хати 2, Ялинка Ясь"

Зоя підняла заплакані очі на Стьопку і та знову подумала, яка вона все-таки ще молоденька. І дуже гарненька.

-І Рому твого ми знайдемо, про дитинку розповімо! Він зрадіє!

-Що ви... він розсердиться, - сказала сумно, - та й не треба! Я більше не буду нав'язуватися.

-Це ми ще побачимо! - запевнила Степанія, - а тепер давай поїмо, бо малюкові потрібна здорова і міцна мама! Добре?

-Добре... Дякую вам... - Зоя взялася за ложку і неохоче запхала до роту грудочку сиру.

-От і розумниця! Поїси  - ляж відпочинь, а коли наберешся сил ми ще побалакаємо…

-Тільки татові не говоріть, я сама...

-Звичайно, не хвилюйся!

 Степанія простежила, щоб дівчина все з'їла і провела її до кімнати. І тільки потім вийшла до вітальні, де розмовляли Антон та Микита. Мер виглядав ще втомленішим, а олігарх стурбованим.

-Хлопці, ви голодні? - Стьопка впала в крісло поруч з диваном, - я - дуже!

-Мабуть, так, - відповів Микита, - не відмовлюсь від вечері.

-А мені шматок у горло не влізе, - розсіяно сказав Грізний, - після таких новин…

-Ох, Антоне, - зітхнула Стьопка, - лише місяць минув з того часу, коли я дізналася, хто я є. Досі не віриться. Але що робити? Тримай правду.

-Амазонко, ти хоч знаєш хто ти є! А я? Про які сили йдеться? Я ж ніколи не спостерігав за собою ніякої надприродної чортівні! Навіть фільми про це не люблю!

-Згодна… добре б узнати які сили… Микит, Баба Яга не знає?

-Хто?!

-Не галасуй, Антоне! - скривився мер, - потім розповім, не все відразу! І ні, Степаніє, бабуля не знає. Знає вогневик.

-О ні, тільки не він! - вигукнула Стьопка.

-Послухай, - мер утомлено потер обличчя, - будь ласка, заради мене, дай йому один раз розповісти все від початку і до кінця.

-Я не вірю йому! – відрізала господиня.

-Не вір, я про це не прошу, але дай можливість розповісти. Не знаю, що там сталося у вас у минулому, але поки що він говорив тільки правду.

-Не хочу бачити його ще раз!

-Єдиний раз. В останнє. Я більше не попрошу. Перед відходом, він просив дати йому знати, коли Антон прийде до тями. Сказав, що нам треба знову зібратися разом, і тоді він розповість все інше.

-Добре, - неохоче погодилася Стьопка, - завтра.  І тільки заради тебе!

«У однієї овечки та сім пастухів»

Увечері наступного дня Степанія сиділа на своїй кухні в оточенні сімох наречених. Напруга, що йшла від кожного, так сильно відчувалася, здавалося -  крикни і звук ув'язне. Нервував навіть вогневик, що виражалося його мовчанням.

Господиня сиділа на головному місці, ліворуч від неї знаходився Мітя, поряд з ним Антон і Микита. Праворуч сів Гор, В'ячеслав та Петро Ілліч. Микола вмостився навпроти Стьопки.

Лукерія накрила на стіл  картопельку в мундирах, сало, мариновані грибочки та квашену капусту. Гості мовчали, до їжі не торкалися.

-Ну, сядемо рядком, та поплескаємо язиком... - порушив тишу вогневик, поклавши долоні на стіл і подаючись вперед, - слухаємо до кінця, після задаємо питання. Домовились?

Відповіддю були похмурі погляди від Степанії та Гора, але Микола вже продовжував:

-Почну з пророцтва Числобога... Буду говорити доступною мовою, адаптуючи на сучасний лад ... - глибоко вдихнув, - Остання в світі Домовитка, тобто Свирянка, вступить у союз із сімома чоловіками в зимовий Перунів день. День, коли сім богів-засновників спустяться до людей і повторно проведуть ритуал відновлення сил для того, щоб рід Домовиток не обірвався. Сім чоловіків, обрані в подружжя, будуть носіями деяких сил, щоб винести міць і дар богів, - він, наголосивши на фразі «дар богів», обвів повільним поглядом кожного з присутніх чоловіків, оцінюючи реакцію. Наречені вперто мовчали, - ми обрані богами не просто так… історія кожного описана у пророцтві до найменшої деталі. На підтвердження моїх слів, бо бачу, що тут мені вірять лише двоє… я розповім, а ви впізнаєте самі себе… Отже… - він глянув на Гора, - дволикий лісник, носій сили Велеса, той, кого пращури звали Берлаком, - Гор примружився, його долоні на столі стиснулися в кулаки, але більше нічим він не видав свого стану, порядком здивувавши господиню дому, - Стихія Матінки Землі! Останній дволикий у світі! Більше таких немає і не було вже з півстоліття.

-А чому дволикий? – поцікавилася Степанія, - тому ще оборотник?

-Не знаєш? - вигнув брову вогневик, - ну, хай він тобі наодинці і розкаже, бо бачу,  кулаки стиснув, кинеться ще, - закінчив із смішком.

-Розкажу, не твоя турбота, зубоскал, - рикнув Гор, - ну, припустимо про мене правда, але це не великий секрет, так що не переконав!

-А я продовжу, може ще здивую? - хитро підморгнув ліснику, наче пробував на міцність його терпіння, - так, хто наступний? - оббіг очима присутніх, зупинивши погляд на олігарху - мабуть винуватець недавнього збіговиська нечисті. Ермунганд, знаєте такого? У народі іменований просто - Юшею, - Антон здригнувся. Він був ще слабкий, тому сидів, важко спершись на крісло, а після слів Миколи зблід, - чули, може?