Читати книгу - "Моє зведене прокляття, Анастасія Соловйова"

Алекс

Не розумію, яку гру затіяла Міка. Адже вона не просто так одягла цей купальник з тонкими мотузочками на причинних місцях. У неї має бути певна мета. Вона дивилася на мене жадібно, коли думала, що я нічого не бачу. Облизувалася. Дихала часто. У неї виднілися соски крізь мокру тканину.

Я занурився в холодний басейн. Сам не знаю, якого чорта прийшов у лазню, адже не збирався цього робити. Чудово розумів, що буду постійно спостерігати за Мікою. Красива вона. Спокуслива.

У хаммамі вона була вологою, розпаленою і якоюсь щасливою. Хоча кілька годин тому на головний біль скаржилася та в коротких шортах по дому ходила. А ще на її обличчі зовсім не було косметики. І це мені сподобалося. Даша, наприклад, без макіяжу вийти нікуди не може.

Коли Міка знепритомніла, я їй спочатку не повірив. Вирішив, що вона знову мене розігрує. Як було з тим випадковим падінням у ресторані, коли я підхопив її, до себе притиснув, відчув її тепло та податливість. Вчора зрозумів, що Міка тоді прикидалася. Падає вона зовсім інакше, без криків та дурних розмахувань руками.

Як виявилося, непритомність вона не симулювала. Міка перегрілася в гарячій лазні, але швидко прийшла до тями. Мене ця ситуація так розлютила, що я став надто різким та нагрубив їй.

Тепер Міка зі мною не спілкується. Демонстративно відвертається, коли я дивлюся на неї. З татом про щось весело балакає. Вона переодяглася в майку і коротку спідницю, волосся досі мокре, а на щоках грає рум'янець.

Набираю повідомлення Даші:

"Приїжджай сьогодні до мене".

"О котрій?" — за хвилину надходить відповідь.

«Увечері. Я згодом тобі напишу».

Даша надсилає якусь дурну гіфку із серцем. Короблять мене такі повідомлення.

Дивлюся на танцюючу Міку і скрегочу зубами. Батько ввімкнув музику на телефоні, він готує обід, а моя зведена сестричка його усілякими способами розважає. І коли вони встигли так зблизитись? Хоча ще п'ять років тому мій батько добре ставився до Міки. Він завжди мріяв про доньку. Але не склалося, моя матуся не захотіла народжувати йому другу дитину.

І правильно зробила. Вона б покинула свою доньку. Я в цьому впевнений. Потім моя сестра отримувала б лише дурні вітальні листівки в месенджері. Нікому не бажаю такої матері.

— А ти чому тут, Олександре? — обережно питає мене батькова дружина.

Вона помітила, що я спостерігаю за її донькою. Хитаю головою. Спочатку вона розповіла Міці, в якому ресторані я відпочивав, тепер підглядає за мною і питання безглузді ставить.

Але свою дочку вона любить, це факт. У них із Мікою близькі стосунки, я кілька разів бачив, як вони довірливо спілкуються. На мить я навіть відчув заздрість. З моїми батьками у мене ніколи не було добрих стосунків. Батько все моє дитинство працював, мати на мене забила, тож я ріс якось сам собою. Як бур'ян на подвір'ї. Соціалізувався в садку та школі, з пацанами у дворах спілкувався, вбирав їхні знання та поради. Згодом, звичайно, відгородився від подібної школи життя. Але досі в мені залишилася та пацанська різкість.

Батьки почали сваритися, коли я навчався в старших класах. Здається, тоді тато вперше зрозумів, що моїм вихованням ніхто не займався. Він намагався знайти до мене підхід, але в п'ятнадцять-шістнадцять років батьки тебе дратують, ти вже не хочеш з ними зближуватися, тобі вже на все начхати.

Коли я поїхав за кордон, стало легше. На відстані ми з татом якось змогли порозумітися. Хоча до цього часто сварилися і мало не кричали один на одного. Він хотів віддати мені свою компанію, але я будівництвом ніколи не цікавився. Це не моє.

— Їжа майже готова! — залітає у вітальню Міка. — Мамо, йдемо.

Знову жодного погляду у мій бік. Що ж, заслужив. Я не вмію бути милим та добрим. Не виходить. Грубість мені ближча. Чим прямолінійніше ти розмовляєш із дівчиною, тим менша ймовірність, що вона придумає собі якісь почуття.

Хоча Міка не схожа на наївну ромашку. Я думаю, що їй тупо хочеться втратити свою невинність. Спочатку вона збиралася переспати зі мною, тепер про Макара якогось уже кілька разів згадує. І мене це зачіпає. Немов тупим ножем усередині проводять, горить, тягне.

І не заперечиш Міці, не заткнеш. Їй двадцять один рік, звісно, вона давно сексом цікавиться. Дивно, що так довго протрималася. Серед моїх знайомих немає настільки дорослих та незайманих дівчат.

З усієї сили вганяю кулак у стіну. Вчора я не стримався, поцілував її. Потім усе закрутилось, я не міг приборкати свої бажання.

Вона розкішно кінчає. Гарно стогне. Податливо тиснеться і вигинається назустріч кожному руху. У неї смачний рот, так би і цілував її, поки не набридне. А набридне обов'язково — всі дівчата колись набридають.

Я ненавиджу відчувати себе слабким, а вчора саме це й сталося. Мій член став керувати моїми діями, хоча має бути навпаки.

Обманщиця Христина-Міка. У тебе що, приворотне зілля в кишені сховане?

Я виходжу на літню терасу. При моїй появі веселість затихає, Міка більше не сміється голосно і заливисто, а батько похмуро дивиться на рибу. Він зранку з'їздив у магазин і купив свіжого лаврака. Наскільки я знаю, саме його любить Міка. А червону рибу вона не їсть.