Читати книгу - "Заміж за Темного, Ешлі Голд, Ксенія Мур "

Я говорила таким буденим тоном, наче це був просто факт, яким хотіла поділитися, а не зброя, якою хотіла вразити. Дивлячись в очі Корделії, не соромлячись і не відводячи впевненого погляду, я помітила, як на її щоках проступив сердитий рум’янець. Не сподобалось жіночці, що було сказано.

— Це правда, — сказала вона, і її тон був гострим, наче лезо. — Всі знають, що Її величність королева Естер була першою дружиною короля. Бідолашна почила, ледь народився Клод. 

— І все ж, рей Клод назвав вас матір’ю. Як так вийшло? 

Я взяла келих з вином, намагаючись триматись гідно та спокійно. Хоча клянусь, краще б було тікати від цієї гадини! Вона одним поглядом давала зрозуміти, що ненавидить мене всією душею. Хоча питалося б, звідки така нелюбов? Мелісандра хоч і встигла заварити каші, але ж не могли її інтриги торкнутись і мамки-няньки Клода? Чи Корделія справді вважала мене шпигункою?

А ще виявилось, що Орлана не про все знає, на превеликий жаль. Якщо спершу мені здавалось, що я знайшла ідеального союзника, то тепер вже була не впевнена. 

— Я виростила його, як рідного сина, — і вона перевела погляд на Темного. Погляд повний прихильності, ніжності та м’якості. Так тільки на власну дитину дивляться. 

— Ох, мамо, ти знаєш, що це не зовсім так, — Клод втрутився, хитро посміхаючись. — Ти більше наглядала за мною, аніж ростила. Не перекручуй, будь ласка, факти.

Цього я не очікувала. Я була готова, що він почне її захищати, дозволить Корделії словесно мене атакувати або ж принаймні просто буде споглядати веселе видовище, то до такого повороту я готова не була.

— Клоде, що ти таке кажеш? — жінка весело сміялась. — Втім, мабуть твоя правда. Мені треба було більше приділити уваги деяким пунктам в твоєму вихованні. Наприклад, не пропонувати колиній нареченій свого брата виходити за тебе заміж.

— Ви потерпіли фіаско, дорога Корделія? Нічого страшного, таке буває, — вдавано–ввічливо усміхнулась я на її випад. 

Божевільня, а не палац. І сімейка божевільна. Вся, починаючи від бабці–привида, закінчуючи самим Клодом. Як тут взагалі вижити, коли мене хоче зжерти кожен?

— Як і ти, Мелісандро Лайонкорт, як і ти. Це ж що треба було зробити, щоб від вас відмовився майбутній король? 

 А Корделія і не думала пасувати. Навпаки, вона атакувала з ще більшим азартом і в її очах я бачила якусь приховану зловтішність.

— Рея Лайонкорт, попрошу вас казати правильно, Корделіє — ось і видалась нагода тицьнути мадам в її нижчий статус. — І я можу дати відповідь на ваше питання.

Клод потішався. Він після своєї неочікуваної витівки замовк, і з щирим задоволенням спостерігав за нашими з Корделією баталіями. Мерзотник!

— Невже?

— Треба було просто народитись не реєю Сандрою, от і все. 

Я знизала плечима, все ще тримаючи келих в руці. Не відпила жодного разу та й не хотілося мені. Апетит теж пропав, варто було тільки опинитись і їдальні поруч з двома хижаками. Що далі робити? Я була не в змозі тримати удари, бо боялась проколотись. По цій же причині не могла нападати на Корделію. А Клод не збирався припиняти подібне свавілля ні з мого боку, ні з боку своєї мамки–няньки

— Ну звісно, — пирснула жінка, пригубивши свого напою, — хто в це повірить?

Я промовчала. Дивилась задумливо на коливання вина в келисі і мовчала. А що казати? Ця розмова не мала сенсу, вся суть зводилась до одного–єдиного: Мелісандра — змія підступна і все тут. 

— Навіть нічого не скажете в своє виправдання? — переможно усміхаючись запитувала Корделія.

— Виправдання? Я здається ні перед ким не завинила, щоб виправдовуватись. Я краще візьмусь за свій сніданок.

І хоч мені шматок в горло не ліз, все ж грати довелось до кінця. Краще їсти, ніж намагатись ухилятись від нападів.

— Смачного, — Клод вочевидь розчарований відсутністю ентузіазма до пікетування з його нянькою, заговорив до мене. 

— Дякую!

От і вся розмова. Вранці ми пристрасніше з’ясовували стосунки. Він, схоже, подумав про щось схоже, або ж мені так здалося.

Корделія ще кілька разів намагалась мене вжалити, та не отримавши відгуку просто замовкла. А потім неочікувано підвелась, поцілувала Клода в щоку, щось прошепотіла йому на вухо і швидким кроком покинула їдальню.