Читати книгу - "Як я стала королевою, Ольга Обська"

Аліса з'явилася на ґанку східного виходу з палацу разом зі своїм нечисленним почтом рівно о десятій. Ранок зустрів несподіваною прохолодою, що бадьорила. Свіжий вітерець приємно пестив обличчя, здуваючи залишки втоми.

Поспати сьогодні Алісі практично не вдалося. Збори зайняли півночі. Основним завданням було організувати прискорене пошиття зручних дорожніх костюмів для самої Аліси та для жіночої частини її команди. Пишні сукні з корсетом і криноліном ефектно виглядали на балах, але мандрувати в них дикими острівними чагарниками було б дуже проблематично.

На вуха були поставлені всі королівські кравчині, які, напевно, жодного разу в житті не шили вбрання в такому поспіху. Ще й довелося багато списів зламати в битві з манірною Карлою, яка не бажала нічого навіть чути про практичний одяг, що нагадує чоловічий. Але врешті-решт Аліса все ж таки домоглася того, чого хотіла. У дорожніх сумках лежало по парі комплектів добротних брючних костюмів на кожну з дам.

Піполо у костюмних битвах участі не брав. Він невимовно зрадів, що його включили до королівської свити, але в дорогу збирався сам. Блазень запевнив — він знає, що необхідно прихопити з собою. Хто б сумнівався. Піполо знає все. До того ж, щодо його одягу, тут, схоже, у нього справжній пунктик. Ось, наприклад, у дорогу він убрався у все синє — сині широкі штани, синя курточка з великим відкладним коміром у смужку. А його блазнівський ковпак сьогодні прикрашали дві довгі сині стрічки, як на флотській безкозирці. Справжній красень.

Слідом за Алісою на ґанку з'явився король зі своєю свитою. Що сказати? Його команда виглядала набагато солідніше, ніж армія Аліси, що складалася з трьох бійців. Величність супроводжували кілька слуг, з десяток гвардійців, озброєних до зубів, та лікар. У тому, що Жанкарло буде у свиті короля, Аліса не сумнівалася. Вона давно помітила, що він завжди біля величності, наче права рука.

Слуги взялися вантажити дорожні баули в карети, запряжені четвірками коней, а король обвів поблажливим поглядом команду Аліси і поцікавився:

— Це весь твій почет, моя королево?

В його очах армія Аліси, напевно, справді виглядала дуже скромно. Худенька Розабелла, в штанах і жилетці схожа на підлітка, фіолетововолоса Карла, яка не побажала поки надягнути "обурливий" чоловічий костюм, а тому красувалася в пишних спідницях, і Піполо, чиє покликання смішити, а не лякати. Вони стояли за її спиною, і нехай величність ковзав по них іронічним поглядом, Аліса відчувала надійність своїх тилів.

— Так, це весь мій почет.

— Але ти згадувала про десятьох персон.

Величність думає цією єхидною фразою наголосити на своїй перевазі?

— Наша сила не в кількості, а в якості, — парирувала Аліса і повела свою команду займати місця в одній із карет.

— Стривай, люба, — король узяв її під лікоть і відвів убік. — Для нас приготована окрема карета, — погляд величності м'якшав. — З усіма зручностями.

Він кивнув на один із транспортних засобів, який вирізнявся більшими розмірами та дорогим облицюванням. Лише в цій кареті вікна мали фіранки, та ще і двох видів — легкі мереживні та важкі оксамитові.

— Хоч ти й одяглася в чоловічий костюм… — король ковзнув по Алісі повільним поглядом зверху вниз, — ніколи не думав, що жінка може бути такою чарівною в чоловічому одязі…

Це він ще Алісу в кімоно не бачив.

— …але все ж таки жінки створені, щоб подорожувати з комфортом. А дорогою якраз і розкажеш, що ти мала на увазі в останній фразі? Це стосується магії дзюдо?

Магія дзюдо? Аліса завжди вважала дзюдо не просто видом спорту, а справжнім мистецтвом, але магією його ще ніхто не називав.

— Прошу, — король потягнув Алісу за собою.

Подорожувати з комфортом — звучало привабливо, але Аліса вважала поганою ідеєю опинитися з величністю віч-на-віч у замкнутому просторі, нехай навіть дорога до порту і недовга.

— Я поїду зі своєю свитою.

— Але королева завжди подорожує в одній кареті з королем — це традиція, — обурився величність.

— Пам'ятаєш, ти мені обіцяв особистий простір? Це стосується й поїздок.

Аліса розвернулася і попрямувала до карети, в якій прилаштувався її почет.

Аліса вважала, що дорога до порту пролягатиме через центр Флорижа, але, на жаль, кортеж мчав на протилежний від міста бік глухими лісовими дорогами. Не було видно ні людей, ні зустрічних екіпажів, ні поселень. Хоча чому дивуватися? Мабуть, король не хотів афішувати серед вірнопідданих свою дивну витівку з подорожжю на проклятий острів. Все тримається в таємниці і відплив намічений з якогось невеликого закритого порту, про який мало хто знає.

Портова площа, де зупинився кортеж, теж була порожня. Але який красень-фрегат чекав біля причалу! Аліса замилувалася — безмежне блакитне море та корабель із білими вітрилами. Це було схоже на картину невідомого художника, яка висіла в Аліси над ліжком, коли вона була підлітком. Чи могла вона тоді подумати, що через кілька років їй доведеться стати пасажиркою такого ось вітрильника?..

Весь ранок у Аліси не було ані краплі хвилювання. Втомилася, не виспалася — відчуття притупилися. Натомість зараз вони накотили потужною хвилею — прийшло усвідомлення, в яку неймовірну небезпечну пригоду вона вирушає. Аліса, взагалі-то, до мозку кісток сухопутна людина і мало що знає про море. А тут їй належить познайомитися з ним впритул. До острова, як вона вже знала, плисти сім діб.

Слуги зробили все необхідне: перенесли дорожні сумки, розподілили їх по каютах. Від Аліси потрібно лише ступити на борт корабля. Король сам провів її трапом.

— Я дав кухареві наказ відразу після відплиття починати готувати обід, — він заговорив на побутову тему, і хвилювання вмить залишило Алісу. — За три години зберемося в кают-компанії. Я познайомлю тебе зі своєю свитою.

Вона не стала відмовлятися. Познайомитися з тими, з ким має разом провести чимало часу, не завадить.

Корабель відплив. Аліса за якихось десять хвилин пережила весь спектр відчуттів, які виникають в таких випадках. Вітер тріпає волосся, в ніс б'є запах солі та хвиль, пронизливо кричать чайки, берег поступово віддаляється, серце щемить.