Читати книгу - "Кривава повня, Анна Ліє Кейн"

- Ти думаєш про свій Фонд більше ніж про себе, - вимовив Ґрейн. Я не зрозуміла чи був у цій фразі докір, але спробувала пояснити:

- Це справа мого життя. Я знаю як буває важко деяким…

Аж раптом магмобіль стрімко повернув вліво. Мене хитнуло в інший бік. Гучний гуркіт перекричав шум зливи. Я встигла тільки помітити величезне дерево, яке летіло на магмобіль. Але Ґрейн зреагував майже вчасно. Його магія відкинула масивний стовбур. І він впав поруч із нашим транспортом, який стрімко загальмував. Та заклинання було застосоване надто пізно. Певно, ми заговорилися і не помітили падіння дерева. І зараз одна з важких гілок лежала на правому крилі магмобіля. Вода стікала по зігнутому металу.

- Щоб його! - Ґрейн сильно вдарив долонею по керму, а потім вискочив з салону. Ми з Кірою лише перелякано перезирнулися та спостерігали за тим як чоловік оббіг магмобіль. За допомогою магії він легко відсунув дерево далі та оглянув пошкодження. Його темне волосся швидко стало мокрим, а дощова вода струменіла по обличчю. Вираз останнього видавав, що нічого хорошого очікувати не варто.

І дійсно. Коли Ґрейн повернувся у салон, сів на крісло, намочивши тканинну оббивку, він промовив:

- Треба почекати. Коли злива вщухне, я зможу відремонтувати його.

- Виглядає так, наче капот тепер тільки на металобрухт здавати, - Кіра прискіпливо вдивлялася у лобове скло. Ґрейн насупився:

- До міста доїде.

- Точно? - куниця з сумнівом покосилася на компаньйона. Той зітхнув і відвернувся до вікна:

- Сподіваюся.