Читати книгу - "Хроніка пригод Ґеня Муркоцького. Книга 1"

А в самому Парижі було вогко і тепло, як у Львові, нічні світла м'якими акварелями порушували тло сірої мряки.

 бишек і Стасьо почали нудитися, не знаючи, як скористатися своїми нахилами. Вони вистежили Турбійона з Евою (це було зовсім просто!), та ще не вирішили, що чинити далі. Прийти і вимагати гроші за Евині ревнощі? Вони ж могли закінчитися для них криміналом! Чи забути про все і просити якогось місця в новому бізнесі Андре? Відверто кажучи, сінники на затоптаній підлозі в Максовій комірці вже добре намуляли боки, цибуляча зупа викликала оскому, а дешеве червоне вино роз'їдало слизову оболонку шлунків.

На перемовини послали Макса, який нібито шукав підробітку у поважному деннику.

Андре зустрів його привітно, але попередив, що рисунки на шпальти — це не декорації для кабарети, отож щоб ніяких голів на тацях, а зрозумілий будь-якому філістеру реалізм. І показав на двері, за якими сидів Брікассер.

— Мої друзі також шукають роботи, — дипломатично повідомив Макс.

— Художники? — спитав Андре. — Мені й тебе вистачить! — Ні, Збишек і Стасьо...

Турбійон не був би французом, якби вдався до лементу чи погроз. Він сплеснув долонями і залився сміхом.

— Приводь їх завтра! Будуть оглядати жіночі ручки та ніжки для конкурсу! А там щось вигадаємо!

Виявляється, що найкоротший шлях до мети — по прямій! Так наші потерпілі від жіночих каверзувань знову надибали тепле місце. Ева, побачивши Стася зі Збишеком, навіть не зашарілася, а милостиво подала руку для поцілунку. Збишек не схилив свого міцного загривку — лиш стиснув їй пальці. А Стасьо вклав у цілунок всю свою заглушену розлукою пристрасть, на що Ева й не зреагувала. Вона тепер, в передчутті перемоги на конкурсі, була віддана Турбійону душею і тілом — до кінчика нігтика на мізинчику лівої руки, де яснів діамантовий перстеник.

Конкурс набирав обертів. Тисячі парижанок приходили щоранку до винайнятого Андре дрібного театрика, трупа якого переживала скруту, гастролюючи з водевілями десь в провінції.

Все відбувалося таким чином: жінок вишиковували за завісою і кожній пришпилювали до мештика картонний щиток із числом. Кожна за своєю чергою підходила до нещільно зсунутої завіси і виставляла ніжку, заголену так, щоб видно було, де закінчується панчішка. Пополудню Збишек і Стасьо оголошували п'ятьох переможиць...

Вже третього дня їм паморочилося в голові, тож вони не давали собі труду прискіпливо оглядати звабливі вигини, а називали числа навмання, аби лиш не миготіли перед очима стегна, гомілки, обцаси і пришпилені щитки. Десять днів — і п'ятдесят щасливиць уже просовували в щілину оголену до самого плеча руку. Щиток з числом кріпили до зап'ястку.

Серед них була і Ева... Андре натякнув, що все це — задля неї, і був певен: приручені ним молодики доволі кмітливі, тож нема чого розжовувати, як вони мають вчинити.

На цей заключний етап, окрім моднячо одягнених Збишека і Стася, яких усім представили засновниками кінофабрики у Відні, Олів'є Брікассер як фундатор конкурсу запросив знаменитого парфумера Коті, що мав право вирішального голосу при визначенні наймиліших частин людського тулубу. З усіх власниць струнких ніжок переможе та, чию ручку визнають найвитонченішою двоє з трьох знавців жіночої вроди.

О, Стасьо зразу упізнав ту грайливу ручку, хоч на ній за умовами не було жодних прикрас! Рожеві блискучі кігтики муркотливої кицьки, яка так по-зрадницьки повелася з ним! Ну, начувайся! І він скреслив число 45, штовхнувши Збишека ліктем. Той підтримав свого колегу.

Коли виявилося, що переможицею стала Владислава Костакувна, дівчина, яка приїхала на заробітки і не отримала жодного місця, Коті в запалі запропонував їй випробовувати та продавати парфуми. Але Владислава не повелася: вона сказала, що тепер повернеться до Варшави навчатися там співу.

— Краса зле впливає на мізки! — вигукнув спересердя Коті.

А що вигукувала Турбійонові Ева — те знають лиш стіни елегантсько умебльованого житла.

На ранок вона спакувала валізи і вирушила до Ніцци, куди двоє модернових архітекторів уже з півроку закликали охочих замешкати в ними спроектованій будівлі, яка обертається услід за сонцем. Оповістки про це систематично розміщували в деннику «Парі Матен». Гурт невизнаних геніїв з Мормартських схилів також ладнав валізи, аби вразити поціновувачів малярства усіма жанрами творчості під омофором високого блакитного неба, адже комірного в Ніцці обіцяли не брати.

Турбійон знизав плечима, що означало знамените французьке o la la, а Стасьові на мить стало шкода дівчини, яка пам'ятала його ще Ґеньом Муркоцьким...

 ідприємливий Оскар не нудьгував на своєму острові, а щоранку вирушав виловлювати молюски. Він прочитав у газеті, що в Японії почали вирощувати перлини, запускаючи в щілинку між скойками звичайну піщинку. А щоб вона не