BooksUkraine.com » Класика » Маруся Богуславка, Куліш П. 📚 - Українською

Читати книгу - "Маруся Богуславка, Куліш П."

132
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Маруся Богуславка" автора Куліш П.. Жанр книги: Класика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 39
Перейти на сторінку:
і в вас зне­ва­жи­ти свя­те:

«З кай­данів му­шу ро­зум роз­ку­ва­ти


І кожній вірі пра­во рівне да­ти.


Нема ж бо й Бо­га, тільки ро­зум єсть:


У ро­зумі і сла­ва на­ша й честь».





XVI





Рятуймо ж, не­не, предківщи­ну лю­бу,


Як тур­чин, сер­бин, так і сам ко­зак!


Одна до­ро­га нам че­рез цю згу­бу,


Один про всіх спа­сен­ний, слав­ний шлях!


Нехай іде на­ро­ди во­юва­ти,


З не­волі їх, мов­ля­ли, виз­во­ля­ти,


А ми зробімо, щоб він там поліг,


Щоб зник­нув, як із гір вес­ною сніг!»





XVII





«Зробімо, - мирк­ну­ла, - та як зро­би­ти?»


«Ось слу­хай, не­не: ми вже знаєм як.


Від Ца­рег­ра­ду шлях до вас не би­тий,


Та й не ко­рот­кий, ка­жуть лю­де, шлях.


На довгій ниві й на віку бу­ває


Всього з лю­ди­ною. Не­хай впо­ває


Наш бе­зувір на до­лю, що йо­му


Всміхається, пре­гор­до­му уму.





XVIII





Ми ж із по­пом-письмен­ни­ком сми­рен­но,


Як по­велів за­кон і вам, і нам,


Сю змірку­ва­ли річ, і пов­сяк­ден­но


Мольби воз­но­сим к Бо­жим не­бе­сам,


Щоб світ був світом, тьма зіста­лась тьмою,


І щоб та­кою кля­тою вой­ною


Безбожник нас під нозі не по­дав


Тому, хто й древ­ле про­ти світу встав.





XIX





Мольби мольба­ми, не­не… Ти се знаєш


І на собі, що ло­ба на­товк­ла


Поклонами до­зем­ни­ми, та й чаєш


Від рук л ю д с ь к и х ря­тун­ку і доб­ра…


Мольби мольба­ми, а ру­ка ру­кою.


Зорудуєм про­тив обох вой­ною,


Против обох обер­не­мо той міч,


Що хо­че з дня зро­би­ти тем­ну ніч…» [137]








ПОСПІВ



І





Так Му­за ху­тор­на, в роз­луці з рідним краєм,


Із ду­мок, мов з пе­рел, на­мис­теч­ко ни­за­ла:


Тиняючись од­на по­над чу­жим Ду­наєм,


Забутими се­бе пісня­ми роз­ва­жа­ла.


Втішалася во­на своїм сер­деч­ним раєм,


Коханим спо­мин­кам вінки густі зви­ва­ла,


І, звив­ши за­паш­ний, пус­ка­ла по Ду­наю:


Пливи, віноч­ку мій, пли­ви з чу­жо­го краю!





ІІ





Прямуй до русько­го прос­лав­ле­но­го мо­ря,


Де славні под­ви­ги нес­ла­вою нам ста­ли,


Де зав­да­ва­ли ми тяж­ко­го лю­дям го­ря,


І греків, і бол­гар, як турків пліндру­ва­ли.


Скажи всім яго­дам сво­го й чу­жо­го по­ля,


Що ми пе­ред­су­ди дав­няшні за­нед­ба­ли,


Що ди­ви­мось на світ, як нам ве­лить при­ро­да


І сер­ця пра­во­та, і ро­зу­му сво­бо­да.





ІІІ





Народи сла­ви­лись ве­ли­ки­ми му­жа­ми


Войни й політи­ки, на­уки і іскуст­ва,


А ми пи­шаємось дівча­та­ми й жінка­ми,


Вінцями кра­со­ти, скарбівни­ця­ми чувст­ва.


Розкішне жи­ву­чи ра­ями-ху­то­ра­ми,


Столичного во­ни не зна­ють ду­шо­губст­ва,


Мов зорі, в чис­тоті круг жизні со­вер­ша­ють,


Піснями вічни­ми сер­ця нам просвіща­ють.





IV





Ні пин­да ба­гачів, ні ди­ка злість го­ло­ти,


Ні ба­ла­мут­но­го попівства тем­на си­ла,


Ні без пу­тя війна, наслідни­ця тісно­ти,


Ні шко­ла ду­ху в них жи­во­го не вга­си­ла.


Дознавши мук гірких, не­долі і тур­бо­ти,


Душа їх в не­бе­са в самій собі зро­би­ла;


Мов рай­ське бо­жест­во, на нас во­ни взи­ра­ють


І сер­цем ма­тернім всі про­ви­ни про­ща­ють.





V





Поезія й лю­бов з ко­лис­ки до мо­ги­ли


Серед без­пу­тиці на путь їх нас­тав­ля­ли,


їх душі привітні від лю­тості хра­ни­ли,


І нам їх чис­ти­ми, без пля­ми, завіша­ли.


Гуляв-буяв ко­зак, - во­ни йо­го лю­би­ли,


Мов жерт­ву ідольську, квітка­ми зук­ра­ша­ли,


Сльозами від грязі об­мив­ши і від крові,


Вікам но­вим нес­ли бла­гую вість лю­бові.





VI





І се вже по­ча­ли по­ма­лу ви­ми­ра­ти


Сліпі про­во­дирі сліпо­го гай­да­мацт­ва:


Перестають вой­ну хи­жацьку прос­лав­ля­ти,


Хвалитись ди­кос­тю і зра­дою, ко­зацт­ва.


І га­сить, мов по­жар, культу­ра дух зав­зя­тий,


Насліддє тем­но­го і зло­го азіатства;


Пророчиці люб­ви но­ву нам жизнь віщу­ють,


До інших под­вигів і сла­ви нас го­ту­ють.





VII





Настане час ко­лись яс­ний, бла­гос­ло­вен­ний,


Що наші зіроньки все не­бо осіяють


І жизні іде­ал, сво­бо­ди дар спа­сен­ний,


Умом по­езії і сер­цем привіта­ють.


І зник­не, мов ту­ман, навіки мо­рок тем­ний,


Що блазні сла­вою та чес­тю ве­ли­ча­ють,


І, при­об­ща­ючись релігії на­уки,


До всіх на­родів ми прос­тяг­нем братні ру­ки.







Notes





1



- Державець - феодал у Великому князівстві Литовському, Польщі і підвладних їм українських землях у XV-XVIII ст. Мав право довічно або протягом певного часу користуватись державними земельними маєтностями, однак не міг ці маєтності продати, подарувати, заповідати, закладати під борги.





2



- Богуслав - тепер місто в Київській області. Відоме з 1195 p. У 1981 p. збудовано пам'ятник Марусі Богуславці.





3



- Покрова - свято православної церкви, яке відзначається 1 жовтня за ст. ст.; встановлене на пам'ять про подію в Константинополі в середині Х ст. Під час війни з сарацинами 1 жовтня юродивий Андрій і його учень Єпіфаній побачили в повітрі Матір Божу, яка молилася за мир, розпростерши свою покрову (омофор) над християнами. Греки того ж дня перемогли. Тому церковному богослужінню в цей дань було надано особливої величності. На честь Покрови Божої Матері є акафіст (стоячий молебень).





4



- Волохи - загальна назва середньовічного населення Придунайських князівств і Трансільванії, з якого сформувалися румунська і молдавська нації.





5



- Мається на увазі загальнокозацька і загальнонародна рада, в якій брали участь і представники селянства, міщан та інших верств населення, тобто «черні». Одна із найвідоміших «чорних рад» влітку 1663 p. біля Ніжина описана П. Кулішем у романі «Чорна рада. Хроніка 1663 року».





6



- Тобто в Києво-Печерській лаврі, православному чоловічому монастирі, заснованому у 1051 p. Антонієм Печерським. У XI ст. став центром поширення й утвердження християнства в Київській Русі. В XII ст. дістав назву лаври, яка відіграла значну роль у розвитку освіти, науки і культури. В XVI-XVII ст. була центром антиуніатської боротьби.





7



- Обозний - одна з найвищих виборних адміністративно-військових посад на Україні в XVII-XVIII ст. Були генеральні і полкові обозні. Керували артилерією, відали організацією війська.





8



- Гетьман - на Україні в XVI - першій половині XVII ст. воєначальник козацького війська на Запоріжжі, глава реєстрових козаків. З 1648 p. гетьман Б. Хмельницький став правителем України. Після його смерті гетьмана обирала генеральна військова рада із наступним затвердженням царським урядом (а часом і чорна рада). Згодом були гетьмани Правобережної (до 1704 p.) і Лівобережної України (до 1722 і з 1750 до 1764 pp.). З 1708 p. гетьман призначався царем. У Польщі (XV-XVIII ст.) і Литві (XVI- XVIII ст.) - вищий воєначальник.


1 ... 32 33 34 ... 39
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маруся Богуславка, Куліш П.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Маруся Богуславка, Куліш П."