Читати книгу - "Батько подруги. Скандальний звʼязок, Джулія Ромуш"

Сльози котяться по щоках, коли я сиджу з сумкою, забитою речами на лавці. За кілька кілометрів від мого будинку. Я досі не можу відійти від того, що сталося. Ірина розіграла чудову сцену, кричала так, що навіть сусіди почали метушитися та пропонувати допомогу. Після репетування, що це все через мене. Погані такої невдячної.

Батько ж коли зайшов до моєї кімнати, почав кричати. Бо побачив, що я запихала речі у сумку. Намагався навіть її в мене відібрати. Я в серцях крикнула, що якби мама була жива, вона б ніколи йому не дозволила так до мене ставитися.

По обличчю батька бачила, що цим я вдарила по живому. Але й він мене образив. Мачуха, коли почула, що хочу піти з дому, почала зітхати й просити викликати швидку. Чим відвернула батька, і він від мене відстав. Перевернула на себе всю увагу. І при цьому не забувала стежити за тим, як я проходжу повз сумку, взуваюся. Тільки батько хотів відірватися на мене, як вона знову починала кричати.

І ось зараз, пробігши з сумкою на плечі на безпечну відстань, я сіла на лавочку і розплакалася як маленька дитина. Ця ситуація... Така жахлива, що я навіть не можу описати свого стану. Мені немає місця у тому будинку. Батько має іншу родину. І він явно її ставить вище за мене. Я просто там заважаю. У нього буде нова дитина. А я… мені треба було піти.

Схлипнувши, дістаю з сумки телефон. Цієї секунди хочеться подзвонити Маї. Я знаю, що вона підтримає. Чомусь саме зараз хочеться розповісти їй усе. Як зі мною вчинив Михайло, як потім я опинилася на вулиці через дурний вчинок. Як батько зі мною вчинив. Мені просто потрібна підтримка. Потрібно щоб хтось сказав, що все буде добре. Що я не така погана, і що на цьому світ не руйнується. Після чорної лінії обов'язково буде біла.

Мая довго не бере слухавку, і я вже хочу скинути виклик, як раптом гудки припиняються, і я чую.

- Соню, чуєш мене?! - Мая чомусь кричить у слухавку.

- Так, чую, - вимовляю голосом, що сів від ридання.

- Соня! Алло! – Мая знову кричить.

- Чую! - Кричу в слухавку.

- Слава Богу! - Подругу чути трохи краще. - На цій чортовій дачі жахливий зв'язок.

Чорт! Я заплющую очі, зовсім забула, що Мая поїхала з міста. Ну от і скажіть потім, що на мені немає псування! А як інакше це все пояснити?

- Я думала, що ви ввечері їдете, - вимовляю і знову схлипую.

- Давай тільки не про це, я ще не відійшла. Така зла, просто жах. Що в тебе з голосом?

Отака вона, Мая. Навіть з поганим зв'язком чує, що з голосом у мене щось не те.

– Я з батьком посварилася.

- Давай подумки п'ять, сістер. Я зі своїми теж.

– А ще я з дому пішла.

Чую, як Мая присвистує.

- Тобі переночувати є де? - У її голосі стільки занепокоєння, що мені відразу стає соромно. Вона зараз переживатиме. Бракувало, щоб ще батька змусила привезти її назад до міста через мене.

- Так-так, я домовилася в гуртожитку, - кажу перше, що спадає на думку.

- Точно? Може я комусь подзвоню? Якось вирішимо з ночівлею.

- Ні-ні, не хвилюйся, я точно знайшла, де зупинитися.

- Соню, я за два дні приїду. Я точно щось придумаю краще за гуртожиток!

- Не треба, я все втрясу, і не надумай через мене зриватися з відпочинку.

- Та тут відпочинок такий, що в мене скоро пар з вух піде.

Після я починаю її чути через слово, а за хвилину зв'язок взагалі обривається.

Озираюся на всі боки й обіймаю себе за плечі, на вулиці починає темніти. І що мені тепер робити? Куди йти?

***

Мої любі, сьогодні діє знижка на мою історію)

Зіпсуй мене

- Тепер ти моя, - погляд чоловіка змушує втиснутись у стіну. Він прийшов вимагати виконання подружнього обов'язку.
- Ти обіцяв мені дати час, - притискаю до грудей рушник, голос зрадницьки тремтить.
- Моєму терпінню прийшов кінець, - секунда і його гаряче дихання обпалює обличчя.
- Я ще не готова, - вірю, що і цього разу вдасться вивернутися.
- Ти моя дружина і народиш мені спадкоємця. - Гарчить у мої губи, - почнемо прямо зараз.
Різкий ривок і він зриває з мене рушника.

WRrOQs6t