Читати книгу - "Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева"

-Я тобі говорю, що в цьому випадку потрібно задіяти три чверті резерву. - уже гарчав мені в обличчя червоноокий красень.

-Тут написано, що потрібна лише чверть.

Я вже годину намагалася зробити домашнє завдання з теоретичної некромантії, потрібно було розрахувати скільки сили необхідно задіяти для підняття нежиті середнього порядку.

Після того як Ерін пішов, я все ж таки розповіла Ару все, що про нього думаю, і це незважаючи на страх, після чого зі злістю пішла робити завдання, в наївній впевненості що впораюся. Як би не так, на першому ж предметі засипалася. Ніяк не могла зрозуміти чому потрібно три чверті резерву, якщо в підручнику зазначено, що всього чверть.

-Ну подивися ж. - тицьнула чоловікові в обличчя підручник, де було зображено трикутник із символами-ключами підняття, та вказувався рівень сили.

Ар зі злістю відштовхнув книгу, і втупив у мене очі, які горіли сказом.

-Тут розрахунок для найвищого двадцять першого рівня сили, канону. Зараз такий рівень мають одиниці, у тебе восьмий рівень сили. Ти маєш написати і розрахувати спираючись на свій резерв. Важливо, щоб ти розуміла за що можеш взятися, за що ні. Викладачам це також важливо, що ти робитимеш на практичній некромантії, якщо тобі скажуть підняти чотирьох мерців середнього рівня, і утримувати їх хоча б годину? За твоїми розрахунками тобі має на це вистачити сили, на практиці ні.

Нарешті в кінці тунелю засяяло світло, і іскра розуму нарешті відвідала мою голову, я змогла зрозуміти про що тлумачить Ар. Правда у всіх міркуваннях була проблема.

-Я взагалі не знаю що робитиму на практичній некромантії. - пробурчала невдоволено. – Ці ключі мене вбивають.

Відкривши першу сторінку підручника, я побачила, що десять сторінок на самому початку всіяні дрібними закорючками, тобто ключами, які ми повинні вивчити, точніше я, інші теоретично вже мали їх знати.

-Тобі доведеться їх вчити, і як мінімум вдавати що користуєшся, як максимум навчитися ними користуватися.

Нас перервали дуже несподівано та грубо.

-Цікава картина. А я вже думав, місіс Айсідора фантазує.

Я здригнулася від знайомого голосу. За вивченням уроків геть-чисто забула про ректора, і про те, що він може з'явитися будь-якої миті, навіть без запрошення. Ар нічим не видав своєї напруги, тільки губи невдоволено скривилися.

-Стукати не вчили? - вирішила, що найкращий захист цей напад. - А якби я гола тут сиділа? - кинула короткий погляд на червоноокого. - Або ще чим поцікавіше займалася?

В обох чоловіків брови поповзли догори.

-До вас приходила місіс Айсідора, але ви були настільки зайняті, що навіть не помітили присутность привида. Коли ж вона перелякана прилетіла до мене, і почала розповідати, що в кімнаті дівчини знаходиться сильна давня сутність, вирішив що старенька марить. Виявляється ні. - ректор окинув уважним поглядом мого не зовсім фамільяра. - Я так розумію, що маю честь бачити Архарія першого Темного, якого настільки необачно звільнила моя невістка.

Здивовано подивилася на червоноокого, так це йому треба дякувати за кров, яка повернула мене до життя.

-Ви абсолютно праві. - знущально простягнув Ар, солодка усмішка, презирливе примруження очей, гострі кінчики вух войовничо стирчать з-під покривала темного волосся.

-І що така знакова особистість робить у мене в академії? - Леон Харон наголосив на словосполученні "у мене".

-У вас в академії розвелося дуже багато ідіотів. - Ар з не меншим наголосом промовив "у вас". - При мені подібного не було, як і світлих.

-Часи змінюються. - задумливо простягнув ректор.

-Нюх губиться. - хитро відповів Ар, після недовгого мовчання додав. - Такою мірою, що прямі нащадки великих родів не відчувають сморід.

Здається червоноокий зачепив за живе ректора.

-Це почалося зовсім недавно, нам поки що не вдалося відстежити винних. - він наче виправдовувався перед Архарієм.

Той же в свою чергу розслаблено відкинувся в кріслі, похитуючи ногою обтягнутою чорними штанами.

-Це почалося давно, навіть я в клітці відчув цей сморід, ще трохи і кайдани впадуть. У вас хоча б є підготовлені бойові маги?

Ректор підійшов до крісла, став поруч, давлячи на мене авторитетом, якщо думав що я мушу йому місцем поступитися, то злегка адресою помилився. Зрештою застиг, зчепивши руки за спиною.

-Надто давно у нас тиша, практично немає магів з бойовим досвідом. - похитав головою ректор, після чого спитав. - Чого нам чекати? - сенсу питання я не зрозуміла, але він явно був.

Ар усміхнувся.

-Я не збираюся мститися.

Леон одразу розслабився, поза стала не настільки напруженою.

-То що ви тут забули?

Мені було цікаво що за помста така, вирішила що все ж таки потрібно відвідати бібліотеку, і пошукати цього загадкового Архарія першого Темного, що знайду там щось цікаве навіть не сумнівалася.

-Звідси пішов початок пробудження.

Кого саме пробуджують і чому цього так побоюються, поки що теж не розібралася.

-Вже відчули хто? - ректор не зводив погляду з Ара.

-Поки що ні.

-Це може бути Ерін світлий.

-Не може. - відрізав Ар, не бажаючи вдаватися до подробиць.

На цей раз задумливий погляд ректора зупинився на мені, напевно прикидав як мене позбутися, якщо за Еріном стежити не треба, то і в мені потреба відпадає.

-Кетрін недоторканна. - прогарчав Ар, його дивно зачіпає моя особиста недоторканність, але щиро кажучи, зараз мені це на руку.

-Вона іномирянка.

-Я знаю, чи ти вважаєш я не відчую ту, яку підняли завдяки моїй крові? - сарказм у голосі червоноокого зашкалював.

-Ви берете на себе відповідальність? – загадково запитав ректор.

Ар на мить забарився, після чого зміряв мене поглядом.

-Я беру відповідальність.

Здавалося, відбувся якийсь ритуал, який залишився для мене цілковитою загадкою, як взагалі все, що відбувається.