Читати книгу - "Потапов, до дошки!"

— Заходь. Тільки тихо, а то Ромку розбудиш, — попередила Настя.

Ігор навпомацки пішов за нею, але в сутінках об щось спотикнувся й ледве не впав.

— Куди тебе несе, клишоногий. Тут банки з соком. Ось, перекинув, — з докором прошипіла Настя, дивлячись на калюжу, що розтеклася по підлозі.

— Нічого їх ставити на дорозі,— пошепки обурився Ігор.

— Тихіше ти! Ромка прокинеться, — шикнула Настя.

Вона обережно зазирнула до брата і з полегшенням сказала:

— Усе гаразд. Удень набігався — спить як убитий. Іди, тільки в калюжу не наступи. Завтра витру.

У цей час мисливці за примарами вживали заходів безпеки. Насмикавши з грядки часнику й розіпхавши його по кишенях, вони заховались у кущах і почали чекати. Час тягся повільно.

— А раптом він сьогодні не з'явиться? Ми вже, напевно, цілу годину сидимо, — сказав нетерплячий Пашка.

— Куди він подінеться? Сьогодні найбільш вдала ніч. Місяць як миска. У повню привиди завжди виходять прогулятися, — впевнено сказав Ромка, невідривно вдивляючись у руїни.

Раптом Пашка смикнув друга за рукав. Ромка обернувся і побачив, що Пашка з осклянілими очами тикає пальцем у бік їхнього будинку. Одного погляду було досить, щоб у Ромки очі теж округлилися від жаху, а по спині поповзли мурашки.

Привид вийшов зовсім не з боку руїн, а з їхнього власного будинку. Закутаний у біле простирадло, він спустився по ґанку й зловісно пройшов стежкою у бік дерев'яної будочки, яка сором'язливо ховалася в глибині саду. Якийсь час хлопці, скам'яніли від страху, стежили за білою фігурою. Гість із того світу відкрив защіпку й зник за дерев'яними дверцятами.

— Чого це він у туалет? Хіба привидам треба? — прошепотів Пашка.

— А я звідки знаю, — знизав плечима Ромка. Зараз його більше турбувало питання, як привид опинився в будинку й чи все гаразд із Настею.

— Давай його замкнемо, щоб не втік, — раптом запропонував він.

— Ні, я до нього близько не підійду. Ану, як він крізь стіну пройде? — навідріз відмовився Пашка.

Ромка відразу уявив собі, як на їхньому місці вчинили б герої «Х-місії», і рішуче заявив:

— Однаково треба замкнути. Нема чого йому в нашому будинку робити!

Переборовши страх, він вийняв з кишені часник і, затиснувши його в кулаці, з побоюванням рушив до будочки. Йому залишилося кроків зо три, коли він почув за дверима шурхотіння. Отут мужність залишила героя. Він не пам'ятав, як метнувся до дверей, засунув зовнішню защіпку і щодуху припустив до будинку. Побачивши, як друг дає драпака, Пашка також вискочив з укриття і, як ошаленілий заєць, помчав слідом.

«Цікаво, хто там валандається у садку посеред ночі?» — подумав Ігор. Він штовхнув дверцята, але ті не піддалися. Ігор натиснув сильніше і зрозумів, що двері замкнено ззовні.

— Агов, хто там? Що за дурні витівки? — обурився він, але мисливці за привидами не чули його заклику.

Вбігши в будинок, Ромка в темряві наступив на щось мокре. Він опустив очі. Від погляду на розлиту по підлозі темну пляму ноги в нього стали ватяними, а на чолі виступив піт. Сумніватися не доводилось. Це була кров. Перемагаючи страх, Ромка зазирнув у кімнату сестри. Тіло на ліжку лежало без ознак життя. У місячному світлі Настине обличчя було блідим, як маска. Рука безвольно звісилася вниз.

— Настя! — погукав сестру Ромка, із жахом розуміючи, що відбулося непоправне.

І отут трапилося найстрашніше. Настя підняла голову й витріщилася на нього.

— Т-ти жива? — заїкаючись від страху, промурмотів Ромка.

— Мертва. Ти що, не бачиш? — уїдливо вимовила Настя.

— А як же кров? І потім цей, вампір? — запитав Ромка.

Цього разу Настя розсердилася не на жарт. Не вистачало ще, щоб він уночі діставав її своїми фільмами жахів.

— От зараз я тобі покажу вампірів, — зловісно мовила вона, встаючи з ліжка.

Після такої погрози Ромка не став чекати, поки вона накинеться на нього. Він зірвався з місця й стрілою шугонув геть.

— Біжімо! Він її покусав, — на ходу крикнув Ромка.

Пашці не довелося пояснювати, у чому справа. Ставлячи абсолютний світовий рекорд з бігу, хлопці наввипередки помчалися геть, а по дачному селищу розлетівся їхній несамовитий лемент:

— Рятуйте!!! Рятуйте!!! Вампіри!!!

Сусіди продемонстрували чудеса солідарності. Полишивши теплі ліжка, всі повибігали на вулицю. Коли все заспокоїлося, у будинках ще довго не лягали, обговорюючи подію. Але гірше за все було наступного дня.