Читати книгу - "Полонянка бандита , Тетяна Калинова "

      Я    прийняла    душ  ,   одягла   шовкову     піжамку    і    лягла    в     ліжко.   Так    і    не     чула    коли    повернувся    Емір.   Якщо    він    взагалі    повернувся.    Спати    заважали    думки .   Таке   враження  ,   наче     мене    розділили   на     дві     частини .   Одна    з    них   готова    на    все    щоб   помститись   за    маму    і    за     всі    пережиті   жахіття ,    які    часто    сняться   ночами.    Інша ,   та    на    яку    щойно   одягли    рожеві   окуляри  ,   не    може   собі   дозволити     робити    щось,    що    може    зашкодити    Еміру.   Не   хочу    його   зраджувати.   Але    так    нечесно .    Мішка   дупу   рве .   Щодня    наражається    на    небезпеку    задля   нашої    помсти ,   а   я     виходить    здулась?   Прикриваю   очі    і    згадую   маму,   потім    її   крики.   На   очі   навертаються   сльози.   Ніфіга.    Я    все    зроблю.   До   того    ж ,   дуже    доречно   ми   з    Еміром   посперечались    щодо   дверей    в     його    кабінет.    Значить    так    і     буде...        

       Прокинувшись    вранці  ,   перше    що     я    побачила   розплющивши   очі -   це  дуже   гарна   троянда   на   моїй   подушці   .   Посмішка   розпливлась   на    обличчі .   Взяла    троянду    і    понюхала.    Щоки   спалахнули .   Це   ж    він   приходив    поки    я    спала...   Чомусь    відразу   подумалось ,   що    я     була   розтріпана   і   негарна  .   Жах!    Та    швидко    взяла    себе     в     руки    згадавши    про     своє   рішення   будь-що   дістати   інфу    про    Охотського.   І    знов    почалась    внутрішня   боротьба.    

      Я   все-ще    не    могла    повірити     що    можу    вільно    пересуватись    будинком .   Та   двері    були    відчинені    а    за    ними    нікого.   Спустилась   вниз  ,   здається   я    тут   сама.   Спершу   знайшла   кухню .   Гарна ,   простора ,   як    і    весь    будинок .   Відчинила   холодильник    і   ковтнула    слину.   Всі   б    так    жили...   Чого   тут    тільки    немає...  В    морозилці   аналогічно.   В    мене    навіть    з'явилось    бажання    щось    приготувати ...   Для   Еміра.    Це   щось   новеньке.   Я   звісно    вмію   готувати ,   але    бажання   приготувати    щось    для    когось    виникло   вперше.        

      Уявлення   не    маю     що    любить    Емір  ,   тому    готую    на     свій    смак .   В морозилці     знайшла     курку  .   Вирішила    запекти     її    по     маминому    рецепту .   Також   посмажу    молоду    картоплю    з    кропом    і    часником   і    зроблю   овочевий    салат .   В процесі    приготування   ще   якось   зварився    бульйон    і    спікся     шоколадний    кекс .   Я    сьогодні    зрозуміла  ,   що    готувати   я     все    таки    люблю  ,   якщо    є    така    кількість    різноманітних    продуктів    і   така    нафарширована    кухня.   

      О    шостій     як     завжди    прийшла   кухарка  ,   яка     по-моєму     була    не    надто    щаслива    мене    бачити    на  "своїй"  кухні.   Дивилась    так ,    наче    я     в    неї    забрала    останній    шматок    хліба ...      Довелось   пояснити   їй    що   такі   акції    бувають    дуже   рідко.   Тож    жінка    лише   помила    після    мого   куховарства   посуд    і    кухню ,   бо    скажу    чесно ,  бардак    я    влаштувала   нічогенький.         

      Коли   поверталась   в    кімнату   щоб    прийняти    душ    після    кухні ,   погляд    зачепився    за   двері    з   іншої    сторони    коридору .   Там    мабуть    кабінет    Еміра.   Підійшла    ближче     і    оглянула    свою    майбутню   роботу.   Так ,   тут    буде    трохи    мороки ,    але    з    такими    я   вже    теж зустрічалась.   Чомусь    замість    того     щоб     зрадіти ,   я    засмутилась.   Я   повинна   це    зробити.  Повинна   дізнатись   що    в    Еміра    є    на    Охотського .   Але    не    сьогодні.   Сьогодні    хочу    відчути    себе    щасливою .  Хочу   ще    хоч   один     вечір    провести    з   ним .     А   далі ,   що   буде - те  буде...