Читати книгу - "Епоха слави і надії, Євгеній Павлович Литвак"

– Щоб не сталося, я завжди буду з тобою. – Сказала вона і тут же машина вискочила в промені сонця, що заполонили місто.

Місто Родос було одним з найбільших на острові. Воно розташувалося у дванадцяти кілометрах на північний схід від аеропорту "Диагорас", на узбережжі протоки Егейського моря. Старовинне місто збагатилося багатьма культурами за сотні років і зараз його вигляд був дуже вишуканим. Архітектура будинків була збережена і навіть деякі вулиці були вимощені камінням того часу. Виїхавши на одну з таких доріг, Цар зменшив швидкість, по місту було обмеження.

– Ти впевнений, що твоє життя – твої правила? – Запитала його Ганна.

– Так. – З посмішкою відповів Цар і, виїхавши на головну вулицю, він додав газу.

З того ж повороту слідом за ним виїхав чорний позашляховик, а з наступного провулка ще один. Спочатку вони їхали, як і інші машини, але незабаром Ніколас відмітив, що ці монстри їдуть за ними. Постаравшись це перевірити, він зробив кілька поворотів в сусідні закутки, будуючи хаотичний маршрут. Позашляховики все ще були позаду.

– В чому секрет твого спокою? – Ганна дивилася на всі боки, хвилюючись від переслідування, тоді як Ніколас почував себе, як на прогулянці.

– В повному прийнятті неминучого. Якщо вони тут, значить, гонитви не уникнути.

Ганна дістала з сумки свій блокнот. Розгорнувши його на порожній сторінці, дівчина почала водити олівцем по паперу, вимальовуючи витончені лінії. Ганна мовчала, лише кинула погляд на Ніколаса, як би фотографуючи його очі, і тут же почала далі малювати. Машина мчала на скаженій швидкості, і навіть враховуючи, що дороги на Родосі були хорошими, без трясіння не обходилося. Водій мерседеса вів машину прямо, але переслідувачі примушували його робити різкі повороти.

Ганна раз через раз стирала, намальоване олівцем, використовуючи гумку і починала знову вести лінію зрідка поглядаючи на свого коханого.

– Що ти робиш? – Поцікавився він, дивлячись на дії своєї супутниці.

– Я намагаюся намалювати тебе, але в мене нічого не виходить. Все що мені залишається, це плакати над карлючками, які не мають нічого спільного з тобою.

– Ти дуже мила. – З посмішкою вимовив Ніколас.

Машини почали обганяти. Їх терпіння закінчилося і Ніколасу довелося втиснути педаль газу сильніше, щоб відірватися від переслідувачів. Люди Казбека наближалися, і кожного разу мерседес встигав додати швидкості і віддалявся від наздоганяючих машин.

– Ніколас, я хочу знати, хто ти? – Раптом сказала Ганна.

Він подивився на неї бічним зором.

– Ти про що?

– Той комісар знайшов інформацію про те, що Ніколас Романов мертвий.

Цар зробив глибокий вдих. Він чекав цього питання, але не думав, що воно прозвучить у такій обстановці.

– Опануй терпінням, і ти заволодієш всім. – Відповів він, намагаючись не зачепити її почуття. – Я багато що втрачав, але тебе втрачати не хочу.

Центральна вулиця міста була широкою дорогою, в центрі якої була невелика ділянка землі, що розділяла смугу. Переслідувачі спробували притиснути Ніколаса, оточивши з двох сторін. Одна машина виїхала на землю, а інша почала тиснути його до бордюру. Мерседес повільно з'їхав убік, поки не протер бік, об бетонний забор, залишивши сильну подряпину. Ззаду наближався ще один позашляховик. Швидкість, з якою їхав Цар, була занадто висока, але відірватися він вже більше не міг. Різко вдаривши по гальмах, його машина скинула швидкість.

Автомобіль позаду нього, щоб уникнути зіткнення теж пригальмував, але ось двоє по боках не встигли зреагувати і виїхали вперед, відкривши для Ніколаса вільний проїзд. Шини заскрипіли по асфальту, і сірий мерседес різко сіпнувся вперед, вируливши на зустрічну смугу.

Дівчина обома руками трималася, щоб не вдаритися, а Цар намагався вести машину так, щоб не завдати шкоди Ганні і дитині. Був би він в машині один, його водіння було б куди агресивнішим. Їзда по зустрічній смузі на великій швидкості здивувала жителів Родоса. Багато хто сигналив і з'їжджав убік, намагаючись уникнути зіткнення, але йому було все одно. Він майстерно об'їжджав кожен автомобіль, що летів на зустріч, роблячи різкі повороти то вліво, то вправо.

Автомобілі Казбека не бажали так просто здаватися. Один за іншим вони виїхали на зустрічну смугу, доганяючи мерседес. Три машини проти однієї, в якій була вагітна жінка. Сили були явно нерівні. Ніколас обернувся. Одна з машин вже була зовсім поряд, і вже в наступний момент протаранила їх задній бампер. Машину хитнуло з боку в бік, і вона трохи не вилетіла на тротуар, пішоходи розбігалися в різні боки. Ганна закричала.

– Все під контролем. – Заспокоював їй Ніколас. – Їх машини не такі гарні в маневрах, як наша, я знаю, що треба робити.

З цими словами він стиснув кермо ще міцніше і став вдивлятися вперед, вишукуючи відповідний момент. Як тільки на дорозі з'явилася вільна ділянка, Цар втопив педаль газу в підлогу і розігнав машину до максимуму, що дало йому можливість збільшити відстань від переслідувачів. Рев мотора і мерседес, що мчав на скаженій швидкості в центрі міста, привертав увагу перехожих. Таких лихачів в цих місцях ніколи не було, тому такий інцидент люди визнали вкрай небезпечним, через що і повідомили у поліцію. Перед Ніколасом виник автомобіль.

– Зараз! – Скомандував він сам собі, і вдарив по гальмах, викрутивши кермо вліво мало не до упору.

Машина задрифтовала і жахливий скрип шин пролунав на всю вулицю. Повернувши мерседес на 180 градвсів, він одразу втиснув газ. Трохи пробуксовуючи, автомобіль підкорився водієві і поїхав вперед, назустріч машинам Казбека, що пролітали мимо. Переслідувачі були в шоці від такого розвороту, втратили керування і дві з трьох машин на шаленій швидкості вилетіли убік, врізавшись з магазин. Одна машина поїхала далі по дорозі, маневруючи серед трафіку, що йшов назустріч.

– Це ненадовго затримає їх. – Сказав Ніколас і, скинувши швидкість, повернув на іншу вулицю.

– Це було жахливо! – Майже крізь зуби процідила Ганна. – Я вже була готова померти.

– Доки я поряд з тобою, ти не помреш. – Цар поклав свою руку на її живіт. – Твоє життя – це життя нашої дитини, і я відповідаю за вас обох.

– Одна зустріч з тобою перевернула все моє життя, але зараз я бачу, що все не так просто.

– В кожного своє пекло в душі, і називається воно – пам'ять. Я пережив багато жахливих речей, від яких намагаюся тебе вберегти. Повір мені – знати моє минуле ні до чого, досить того, що я тут зараз з тобою і готовий на все заради твого