Читати книгу - "Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
48
Гарпії — крилаті, з буйним волоссям, що розвівається на вітрі, богині вихору: Аелло (Буряна), Окіпето (Бистролетна).
49
Греї — старі жінки (досл. сивоволосі) з одним зубом та одним оком на трьох: Пемфредо (Пефредо) — Оса, Еніо — Войовнича.
50
Горгони — крилаті жінки-страховиська зі зміями у волоссі, з іклами, як у диких кабанів, та мідними кистями рук.
51
Блакитногривий — епітет Посейдона.
52
Він першим… — тобто Пегас; легенду про Пегаса як коня поетів створили александрійські поети пізніше, у III ст. до н. е.
53
Аріми — населення однойменної гірської області в Кілікії (Мала Азія).
54
Тіфон — син Геї і Тартару (див. Т. 820–868).
55
Кербер (Цербер) — опис цього потворного пса див. Т. 769–774.
56
Син Амфітріона — Геракл: Зевс, запалавши жагою до Алкмени, прибрав постать її чоловіка — Амфітріона, тож земним батьком Геракла був Амфітріон, а справжнім, небесним, — Зевс.
57
Іолай — син Іфікла й Автомедузи, внук Амфітріона й Алкмени, племінник і друг Геракла; опікувався ним бог війни Арей. Перший грецький лірик і найманий воїн Архілох присвятив їм, Гераклові й Іолаю, свій гимн: «Вітай, Геракле, гей, вітай, володарю / сяйливопереможний! / І ти з ним, Іолаю, — славні списники, / сяйливопереможний! / Вітай, Геракле, гей, вітай, володарю / сяйливопереможний!»
58
Сфінкс — крилате чудисько з тулубом лева й жіночим обличчям (Sphinx у грецькій мові — жіночого роду, досл. Душителька); кадмейці — жителі Фів (заснував це місто Кадм), де й перебувало те чудисько.
59
…Немейського лева… — Немея — долина в Арголіді (Пелопоннес); Трет, Апесант (331) — гори на південному сході від Немеї.
60
Істр — Дунай у його нижній течії. Про Істр (Danubius) часто згадує Овідій, перебуваючи у тих краях на вигнанні.
61
Наст. — перераховуються німфи, богині джерел; їх вважали опікунами хлопців, що стають юнаками. Німфам джерел дарували квіти, вино, кров жертовних тварин; хлопці — пасма свого волосся, що мало сприяти їхньому росту та змужнінню. Знаною є уже згадувана ода Горація до джерела німфи Бандусії (III, 13).
62
…кожен знає своїх… — кожен грецький край, кожна місцина, шанували своїх богів, рівно ж поважаючи й інших, сусідніх, тож можемо говорити про релігії давніх греків, що разом творили політеїстичне бачення світу.
63
Тея — дочка Урана й Геї, дружина титана Гіперіона, мати Геліоса, бога сонця, Еос, ранкової зорі, та Селени, місячної повні.
64
Астрей — досл. «Зоряний», батько всіх зірок.
65
Ерігенея — досл. народжена рано-вранці, епітет Еос. Ранкова Зоря (Eosphoros — Та, що несе світло, лат. Lucifer) — планета Венера.
66
Стікс — ріка в підземному царстві (від stygeo — жахаюся); її священними водами клялися боги, вважаючи цю клятву непорушною (400; 775 наст.).
67
…землі Потрясателю — тобто Посейдону.
68
Гестія — опікунка домашнього вогнища (у римлян — Веста).
69
Кронос… поковтав… — Кроноса згодом ототожнювали з Хроносом: час, що дає, те й пожирає; tempus edax rerum (час, пожирач речей — у ваґантів).
70
Лікт — місто на Криті; в одній із печер поблизу Лікта, за переказом, народився Зевс.
71
Піто — давня назва Дельф.
72
Прометей — досл. про-мислитель (думкою сягає вперед); Епіметей навпаки, думає «з запізненням»; пор. «забаву» з тими йменами в оповіданні К. Чапека «Кара Прометеєві».
73
…жінку… із глини зліпивши… — тобто Пандору; ширше про це — у «Роботах і днях» (42-105).
74
Ереб — досл. морок, пітьма, крізь яку душі померлих проходять із земних падолів в Аїд.
75
Мекон — давня назва Сікіона, міста на північно-східному Пелопоннесі.
76
Сили вогню з ясенів… — тобто внаслідок тертя ясенової деревини.
77
…іздалеку видний огонь… — Есхіл в «Агамемноні» (280 наст.) описує той чи не перший вогненний «телеграф».
78
Кульга (Кульгавець) — Гефест, неперевершений майстер-митець; за однією з версій, Зевс скинув Гефеста з Олімпу за те, що той заступився за Геру під час її суперечки з Зевсом; за іншою версією, з Олімпу його скинула Гера одразу ж після пологів, аби приховати каліцтво народженого сина («Одіссея», XVIII, 395–397).
79
Пас на ній в’яже… — У поясі Афродіти — таємниця її привабливості. Про це — в «Іліаді»: «Світлоузорний, що в нім розмаїті таїлися чари: / запал кохання, жадання жагуче, облесні розмови / та умовляння, що зводять із розуму й найрозумніших» (215–217).
80
Згубне поріддя жінок… — пор. «Одіссея», XI, 424. Думку Гесіода повторює Семонід Аморгський (VII ст. до н. е.): «Бо жінка — зло, найбільше з тих, які колись / створив нам Зевс». Однак, виводячи походження жінок від різних створінь, він прославляє ту, що походить від бджоли: «Життя від неї і добробут наш цвіте».
81
…нектар і амбросію… — смертні люди споживають земні плоди, отже, й у землю мусять іти: «А як смертний єси і земнії плоди споживаєш, / ближче підходь, щоб мерщій погибельних меж досягнути» («Іліада», VI, 142–143).
82
Своєрідне fortissimo поеми: здригнувсь увесь видимий світ (море, земля, небо) і невидимий — Тартар.
83
Крики… ударялись об зоряне небо… — небо, за тодішніми уявленнями, — це наче гігантський купол із міді («Іліада», XVII, 425). Цікаво, що Поль Верлен,
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла», після закриття браузера.
