Читати книгу - "Гнилоби, S Batura"

— Обов'язково прийду, — не замислюючись, відповіла Тетяна. 

— Тоді побачимось, — відказала флористка. 

І розмова припинилася. 

— Що трапилося, люба? — напружився Роман. 

— Флористичний центр повернувся, і директор дивом зцілився. Не можу повірити... 

— А я навіть дуже, — складав у голові пазл Роман і вирішив увімкнути новини. 

— Продірявлений і зруйнований невідомими особами спортивний комплекс відновили, зниклі люди знайшлися, — розповідала диктор з телевізора. — Керівника басейну застали в кабінеті з величезною сумою грошей. Порушено кримінальну справу. 

Жінка з гарною зачіскою на тлі миготливих кадрів спортивного комплексу та помпезного палацу в центрі міста продовжувала:

— З інших, не менш важливих новин: Верховний суд перевіряють щодо особливо великих хабарів. Небіжчик суддя пан Жиголо був у змові зі злочинним угрупуванням, яке масово позбавляло статусів архітектурних пам'яток київські споруди. Прокуратура обіцяє знайти всіх винних. 

Роман вимкнув телевізор і загадково мовив: 

— Здається, наше щастя більше ніщо не потурбує. На пивзавод повертатися не стану, ринок мене цілком влаштовує. 

— Чудово, що ти так вирішив. 

Тетяна знову поцілувала чоловіка. 

— Тоді я сьогодні ж їду на роботу. І дітей якось би повернути до занять на воді, у них так добре виходило. 

— А ми не проти, мамо, — висунула ніс із-за дверей Маринка. — Брат сказав, якщо бандити зазіхатимуть на наш басейн, то їм буде непереливки. Він вивчив кілька гарних ударів. 

— Так, я знайшов у підвалі книгу «Мистецтво нестримного бою», — підтвердив Микита. — Уже випробував на старому матраці. А оскільки наш спортивний комплекс відновили, то це знак — треба повертатися. 

— Ви підглядали за новинами? — посміхаючись, запитала Тетяна. 

І діти ствердно закивали головами. 

— Що ж, я тільки за, — відказав Роман. — У середу йдемо на заняття, а зараз бігом одягатися, школа не чекає. І нам з мамою треба на роботу. 

Кінець