Читати книгу - "Незнайко на Місяці"

Серед цих дивовижних експонатів Незнайко й Козлик якось не одразу помітили продавця, нижню половину якого закривав прилавок, а верхня була одягнута в сіру, непомітну на фоні сірої стіни куфайку. Поки в магазині нікого не було, продавець нерухомо стовбичив собі за прилавком, як той павук, що терпеливо очікує, коли в його павутину попаде муха, та тільки-но стукнули двері, він усім корпусом подався вперед, спершись на прилавок руками, наче збирався вискочити з-за нього. Побачивши, що Незнайко й Козлик нерішуче зупинилися, він сказав:

— Будьте ласкаві, панове! Чим можу служити? В нашому магазині є багатющий вибір холодної і вогнепальної зброї. Можу запропонувати найновішу модель крупнокаліберної гвинтівки з оптичним прицілом останнього удосконаленого зразка. Точність бою просто дивовижна. На відстані ста сорока кроків влучає без похибки в муху.

Обернувшись назад, він зняв з підставки гвинтівку з гладеньким, полірованим дерев'яним прикладом і синювато-чорним металевим стволом. Притулившись щокою до приклада, він клацнув курком і вів далі:

— Якщо ж ви волієте швидкострільну гвинтівку, можу запропонувати інший зразок.

Знявши з підставки другу гвинтівку, він ніжно погладив її рукою по прикладу і сказав:

— Дуже симпатична штучка. Стріляє без перезаряджання. Стріляні гільзи випадають автоматично під тиском відпрацьованих порохових газів. Заряджається обоймою на тридцять шість патронів. Пристосована для стрільби з рук, але має пристрій і для стрільби з упору. Є також безшумні гвинтівки. З пістолетів можу запропонувати семизарядний далекобійний пістолет системи «Бурбон», дванадцятизаряднкй «Тайфун»: за одним натиском спускового крючка випускає всі дванадцять зарядів; мініатюрний дрібнокаліберний «Топсик»: вільно вміщується в кишені жилетки; крупнокаліберний «Бенц»: стріляє розривними кулями, виняткова точність влучання. Раджу взяти, не пошкодуєте.

— Але ми зовсім не хочемо ні в кого стріляти! — пробелькотів Незнайко, наляканий таким багатством смертоносних знарядь.

— Ага, розумію! — вигукнув продавець. — Можу в такому разі запропонувати кілька чудових обушків або кастетів, але особливо рекомендую зашморг з капронового волокна.

Нагнувшись, він дістав з-під прилавка чорний шнур, сплетений у хитромудру петлю з двома хвостами по боках.

— Підкравшись ззаду й накинувши зашморг на шию, ви затягуєте кінці так, щоб трохи придушити свою жертву, потім зв'язуєте їй руки вільними кінцями шнура. Ось дивіться.

Продавець блискавично накинув петлю Незнайкові на шию, спритно пропустив два вільні кінці під пахвами і зв'язав за спиною руки. Таку саму операцію він проробив і з Козликом.

— Відчуваєте? — спитав продавець. — Ви не можете поворушити руками, бо при найменшому вашому русі зашморг врізається вам у горло. Правда ж?

— Правда, — прохрипів Незнайко, відчуваючи, що ось-ось задихнеться.

— Щоб жертва не могла гукнути когось на допомогу, в продажу є удосконалені кляпи.

Продавець дістав з ящика дві круглі гумові затички. Одну всунув у рот Незнайкові, другу Козликові.

— Відчуваєте? — запитав він. — Ви не можете виплюнути з рота кляп і не можете вимовити ні слова.

Не маючи сили вимовити жодного слова, Незнайко й Козлик тільки мугикнули й покірно закивали головами.

— Спосіб, як бачите, дуже гуманний, — сказав продавець. — Не позбавляючи свою жертву життя, ви без будь-яких перешкод можете обібрати її, а вам же цього й треба, правда ж?

Помітивши, що Незнайко й Козлик заперечливо затрясли головами, продавець запитав:

— Що ж вам у такому разі треба? Може, ви хочете вступити на службу в поліцію? Можу запропонувати удосконалені електричні палиці, стальні прути для приборкання страйкарів, наручники, кайдани, сльозоточиві бомби. Є також каски, мундири, потайні ліхтарі, маски…

Незнайко й Козлик мовчки трясли головами, тож продавець нарешті розв'язав їм руки й витяг з рота затички.

— Нам нічого цього не треба, — сказав Козлик, як тільки знову зміг заговорити. — Ми хотіли б бачити господаря магазину, пана Жуліо. У нас лист.

— Чому ж ви не сказали зразу? Пан Жуліо — це я.

Незнайко стягнув з голови капелюх, дістав конверт і вже хотів віддати його панові Жуліо, але в цю мить у магазин зайшов ще один відвідувач. На ньому була картата кепка з широким козирком, сіра куфайка і картаті штани, до того вже тісні, що він не міг нормально пересуватися, а ходив розкарякою. Його маленькі чорні оченята злодійкувато бігали довкола, і з усього його вигляду можна було зрозуміти, що він замислив щось недобре. Не гаючи часу на розмови, він купив семизарядний «Бурбон» і цілу коробку патронів до нього. Порозсовувавши патрони в патронташ і причепивши пістолет до пояса, він вийшов з магазину, широко розставляючи свої зігнуті в колінах ноги.

Незнайко боязко подивився йому вслід і сказав:

— Мабуть, не треба було йому давати пістолет. Ще він вистрілить і вб'є кого-небудь.

— У нас кожен може купувати й продавати що хоче, — пояснив пан Жуліо. — Ніхто ж не примушує його з цього пістолета стріляти. В той же час і стріляти ніхто не може йому заборонити, бо це було б порушенням свободи підприємництва. У нас кожний має право робити все, що йому заманеться. До того ж всяка заборона в цій галузі була б порушенням прерогатив, тобто виключних прав поліції. Поліція для того й існує, щоб боротися з злочинцями. Якщо ж злочинці перестануть чинити злочини, то не потрібна буде поліція, поліцейські втратять свої прибутки, стануть безробітними, і гармонія, яка існує в нашому суспільстві, буде порушена. Якщо ви цього не зрозумієте, то за свої шкідливі думки самі зрештою попадете в поліцейське управління, і там з вами розправляться своїми методами. Постарайтесь, будь ласка, це зрозуміти.

— Ми постараємось, — слухняно відповів Козлик.

Пан Жуліо взяв у Незнайка конверт, розпечатав його і заходився читати листа. Поки Жуліо читав, Незнайко зацікавлено розглядав його обличчя. Воно було смугляве, вилицювате, з невеличкими, акуратно пригладженими чорними вусиками і короткою гострою борідкою. Зовні пан Жуліо чимось був схожий на Мигу. Тільки придивившись як слід, Незнайко зрозумів, що схожість була не в обличчі, а лише в очах. Вони так само неспокійно бігали довкола, так само тривожно спалахували, й тоді Жуліо швиденько опускав повіки, ніби хотів пригасити полум'я.

Нарешті він прочитав листа і сказав:

— Так, так, так! Виходить, Мигу схопили фараончики!

— Які фараончики? — здивувався Незнайко.

— Ну, поліцейські, значить, — пояснив Жуліо.

Він підійшов до телефонного апарата, що стояв край прилавка, взяв трубку й закричав у неї:

— Гей, хто там? Це поліцейське управління? З'єднайте мене, будь ласка, з комендантом. З вами говорить пан Жуліо, член товариства взаємної виручки. У вас сидить арештований Мигс? Так, так, пан Мигс… Товариство взаємної виручки ручається за