Читати книгу - "Ти не мій брат, Ханна Еванс "
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Настя
Завдяки Олегу Антоновичу, свої речі ми перевезли за один день. Зараз я поспішаю на заняття. До весілля ми з мамою, ще живемо у своїй квартирі. А тоді, як вона каже, із спокійною душею переїдемо.
Тільки ось у мене, душа точно не буде спокійною. Адже я стану зведеною сестрою Артура. І це сильно хвилює моє серце.
Три дні пролітають, як зазвичай. Артур прямо не чіпає, тільки здалеку заставляє страждати.
* * * * *
Сьогодні середа і я вперше у житті, пропускаю заняття. Адже ми з матір'ю обираємо сукні.
Мама вибрала просту, але водночас вишукану. Вона з атласної тканини, біла, довжиною до колін. Закритий верх і красиво підкреслена талія, яка і так у неї тендітна.
А мені легку, як у барбі. Верх на тонких бретелях, а низ короткий, пишна спідниця із фатину. Вона ніжно - пудрового відтінку.
Тоді купуємо й інші деталі для весілля. Обоє замучені сьогоднішнім днем, забігаємо у кафе щоб перепочити.
- Умм, яке тут смачне американо! Доню, а ти чому не п'єш, свій гарячий шоколад?
"Відлипаю" від стола на якому зупинила свій погляд.
- Вибач, просто задумалась.
- Доню, я ж бачу, щось не так.
- Мам, все нормально.
- Коли все нормально, так не поводяться. Це через того хлопця, ти така?
- Я правда не хочу про це говорити.
- Доню, послухай...
- Мам, будь - ласка. Давай не будемо.
- Гаразд, але знай, я завжди вислухаю.
- Знаю... Дякую, що розумієш.
Ледь видавлюю посмішку, щоб не розплакатись.
Всі наступні дні, пролітають ще швидше. Адже мене відволікає Лінка.
* * * * *
Сьогодні день, маминого весілля. Якби це дивно не звучало, але я щаслива за неї. Ми сидимо у салоні. Мама дуже красива із зібрною зачіскою і ніжним макіяжем. Мені ж зробили легкі локони, а очі підкреслили чорними стрілками.
Виходимо із салону, де на нас чекає автомобіль, який приготував Олег Антонович. Ми одягаємось, ледь не розплакавшись. До нас приєднується Лінка. Без неї, я би цей день не витримала. Арс мав під'їхати до Артура. Лінка теж одягнулася, як принцеса. На ній красива сукня, теж коротка, лише темно - синього кольору. Вона їй дуже личить. Гарно вкладено довге волосся і легкий макіяж.
Ми вже направляємось до місця реєстрації. Прибуваємо за 30 хвилин. Біля РАГСУ на нас чекає Олег Антонович, а збоку від нього стоять Артур і Арс.
Спочатку виходить Лінка, тоді мама і я... Відчуваю, що Артур дивиться. Піднімаю на нього очі і помічаю, як його погляд темнє, а ніздрі роздуваються.
" Напевно від злості. Адже він мене ненавидить. "
Олег Антонович цілує маму у щоку і вони направляються у приміщення РАГСУ. Ми з подругою за ними, Артур і Арс позаду нас. Кожною клітиною тіла відчуваю його погляд. Від якого, тіло покривається сиротами.
Після реєстрації шлюбу, направляємось щось перекусити і відсвяткувати. Знаходимось у ресторані "Прованс". Він найдорожчий у нашому місті. Коли мама заперечувала, то Олег Антонович наполіг і їй довелось погодитись.
У ресторані сиджу напроти Артура. Хоча ні, правильніше сказати, наглого "індика". Чому знову називаю його "індиком"? Тому, що я розумію свою винну, але це вже занадто. Те, що він зі мною робить, не витримую. Артур постійно "пропалює" поглядом. Так нагло, не соромлячись. А я боюсь навіть очі підняти, а обличчя "горить". Адже згадую наші гарячі поцілунки.
На щастя, Арс весь час розряджає атмосферу. Він все розуміє і я за це йому дуже вдячна. Навіть Лінка дивно дивиться на нього, а він ніжно їй усміхається.
" Що відбувається?! "
Після того, ми роз'їжджаємось. Арс каже, що відвезе Лінку. На що, вона не огризається, а ніяково опускає очі. Перед тим як сісти, мене обійняла.
- Не переживай, ти все зможеш.
Мені дійсно стало легше від її слів.
Їдемо з батьками в машині. Вони сидять спереду, а я біля Артура. Так близько не була цілих три тижні. І це мене хвилює. Мої ніздрі вловлюють його аромат, який діє на мене, як "наркотик". Хочеться вдихати його знову і знову. Він вдає, що йому байдуже. Просто вивчає нічний краєвид із вікна.
" Добре, що словесно не чіпає... І погляд свій відвів. А то, я би "згоріла" від почуттів... "
Заходимо у будинок. Якби знала де моя кімната, то швидко зникла б за її дверима, щоб не бачити Артура. Але я тут уперше. Тому стою і все захоплено роздивляюсь. Квартира дійсно розкішна : з дорогим ремонтом і ходом на другий поверх.
" Як це можливо? Хоча, коли у тебе є гроші, то можливо все... "
Мої думки перериває Олег Антонович.
- Ми з Артуром жили в іншій квартирі до цього часу. Але тиждень назад переїхали. У нас збільшилась сім'я, тому й квартиру потрібно більшу.
Мама усміхається, а я дивлюсь на Олега Антоновича лише тому, щоб не дивитись у бік цього "індика".
- Настю, твоя кімната буде наверху, поруч з Артуровою. А наша внизу, біля вітальні. Сину, покажи Насті її кімнату. Вона напевно втомилася.
- Звичайно батьку.
Я переводжу на нього погляд і вловлюю колишню, єхидну усмішку. Мені стає страшно.
" Чого саме я боюся? Артура, чи своєї реакції, коли ми будемо наодинці? "
Заперечити не думаю. А що я скажу? Як поясню свою поведінку?
Ми піднімаємось по сходах. Артур йде попереду вільною ходою. Руки тримає в карманах у своїх темних брюках. А я можу його роздивитися, так близько. Він сьогодні дуже гарний... Одягнений у білосніжну сорочку, яка розстібнута на грудях. З під якої, видніється красиве тіло. Його легко вкладене темне волосся і годинник на руці.
" Як же я скучила... "
Він продовжує байдуже йти. Тоді біля дверей, різко зупиняється. Від несподіванки врізаюсь у його спину.
Артур обертається і здивовано дивиться на мене.
- "Сестричко", ти що заснула?!
Від його "сестричко", серце зжимається. Знову вловлюю рідний аромат, думки плутаються.
- Це твоя!
- Що моя?
Замріяно дивлюсь на нього.
- Ти що, перебрала з шампанським? Твоя кімната! Ванна у нас, одна на двох. Ще одна внизу, біля батьків. А далі сама розберешся, не маленька.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти не мій брат, Ханна Еванс », після закриття браузера.