Читати книгу - "Я тебе до нього відпущу, Ема Ноель"

Підводжусь, прихопивши чашку, рішуче прямую до будинку. На кухні маму не знаходжу, зазираю до ванної кімнати, але й там її немає. А коли відчиняю двері спальні, вражено завмираю на порозі. Мама лежить на ліжку, навіть не переодягнувшись. Підійшовши ближче, розумію, що вона спить. Потрібно поговорити, можливо, я можу чимось допомогти? І треба вже зараз зайнятися переведенням на бюджет. Шкода, звісно, прощатися з улюбленим універом, але бачити маму в такому стані нестерпно. Вона себе заганяє, якщо продовжить у такому темпі. 

Вкривши маму ковдрою, обережно, щоб не розбудити її, виходжу й зачиняю двері. Повертаюсь до себе, вмикаю ноут і займаюся пошуком варіантів, куди я можу перевестися, щоб і спеціальність не змінювати, і мене прийняли на безоплатну форму навчання.