Читати книгу - "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"

- Це ж ворожбити, так? Бо ми у Високому лісі, і ти наказав мовчати. І …у них немає імен, чи що? 

- Чи що. В них все є, але не для чужого вуха. 

- І хто завгодно може податися до них? Стати ворожбитом?

- Прийти може будь-хто. Якщо знати куди йти. Стати одним з них - ні. Мені ніколи не стати ворожбитом.

- Чому?

Брат промовчав. А я пригадав щось, що не давало мені спокою і про що нагадав Брамар.

- Що то за історія про трьох братів? І нащо Едасу Східний Горт?

- Спи вже, вранці рано вставати. 

- Але ж…

- Спи.

- А що той дід буде робити зі мною? 

- Що треба.

- Якось воно не дуже зрозуміло, що воно таке то “треба”.

- Це те, чого батько забув тебе навчити.

Щось неприємне закололо трохи вище шлунку. Еге ж. Але раптом думки прийняли нового оберту і я знов запитав:

- То це значить, що Колодар нам й про це набрехав?

- Про що?

- Про те, що Едасу також шукають ту башту. Зі слів Брамаря все скидається на те, що їм більш до вподоби грабувати Склавські землі на шляху до того Горту, і викрадати напівкровок, аніж шукати якусь там башту, до того ж, на власних берегах. 

- Одне іншому не заважає. Шукають одне, захоплюють інше. Дуже часто роблять це водночас, а ще можуть обманювати, маневрувати, і все заради власного зиску. То зветься стратегія.

- Стра..що?

Замість відповіді брат сів на ліжко, схилився і опустив голову нижче плеч. Я кліпнув очима і спромігся на нове питання:

- Ти в порядку?

Родосвіт не відповів, проте за кілька хвилин прийнявся перекладати зброю: лук поклав під ліжко, меча притулив до стільця поряд, арбалет залишився у торбинці серед інших речей.

- Я лише думаю, чи встигнемо ми повернутися вчасно, щоб було ще що рятувати вдома. Проте…нічого. Ніч-мати дасть поради, подивимося що скаже Брамар вранці. 

Я промовчав, а потім, коли вже майже зовсім заснув, спитав:

- Чому цей дід зове тебе Світочем? 

Але відповіді не почув бо вже спав.