Читати книгу - "Чтиво"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
а титульній сторінці стояло: «Кривава ніч».
— Гадаю, тут ти знайдеш продовження подій, що почалися в «Кривавих очах»,— сказав Сейворі.— До того ж, тут непогано розкрито характер головного героя, дійсно поетично описана погода. Убойні сцени сексу. Хлопці пишаються романом і мають на це повне право.
— Це огидно,— не погодився Пфефферкорн.
— Припини вдавати з себе примадонну.
— Це шантаж.
— Правильне слово — співпраця.
— Ні, якщо не лишається вибору.
— Ти завжди маєш вибір,— сказав Сейворі.— Але навіщо тобі казати «ні»? Звісно, ти можеш, але тоді розпрощайся з видавництвом. Дозволь відкрити тобі одну маленьку таємницю, Арті: таланту у тебе немає. Я читав твою першу книгу. Повний відстій. А от іще одна таємниця: я читав твої інтерв’ю. Я був у твоєму новому будинку. Побачив достатньо, щоб зрозуміти, що тобі подобається бути популярним автором. Звісно, подобається. Твоє нове життя набагато краще, ніж старе. Тільки дурень від нього відмовиться. І заради чого? Я ж не прошу тебе робити нічого такого, що ти ще не робив. Я даю тобі шанс зберегти репутацію, послужити країні й назбирати грошенят на пенсійному рахунку. Це найкраща угода, яку тільки можна уявити. Ти маєш цілувати мені ноги.
Пфефферкорн нічого не відповів.
— Ти завжди можеш відмовитися. Можеш піти прямо зараз. Але мені не хотілося, що б ти так учинив. Навіть не через той головний біль, що ти мені завдаєш. Не через це. Мені не хочеться бачити, як ти страждаєш. Ти ж мене розумієш, правда? Я викрив тебе. Довелося. Це було по-чесному. Як зрадіє преса, коли дізнається, еге? Тільки уяви. Тебе зітруть на порох, як і твого агента, видавця та родину. Зітруть усіх у радіусі п’ятдесяти миль від тебе.
— Якщо ви викрили мене,— сказав Пфефферкорн,— я викрию вас.
Сейворі посміхнувся.
— Спробуй. Не думаю, що тобі хтось повірить.
Запала довга тиша.
— Карлотта знає? — поцікавився Пфефферкорн.
— І гадки не має.
— Не хочу, щоб вона дізналася.
— І не дізнається, якщо ти їй не скажеш.
Знову мовчання.
— Що насправді сталося з Біллом? — запитав Пфефферкорн.
— Рука божа,— зітхнув Сейворі.— Нещасний випадок з яхтою.
Мовчання.
— Сигнальна фраза — «Гаррі, у нас обмаль часу». Зрозумів? Тож зроби мені послугу. Не чіпай цю фразу. І взагалі нічого не чіпай. Роман і так непоганий. Притримай своє бажання помітити територію, і все буде добре.— Сейворі простягнув руку.— Домовилися?
Глава сорок п’ятаені дуже сподобалося,— сказав агент.
— Дякую.
— Я не брехатиму: ти попив-таки моєї крові. Усі ті розмови... Але важливо розуміти, що ми маємо, а маємо ми діамант. Справжній першокласний двадцятичотирикаратний діамант.
— Дякую.
— Що тобі добре вдалося,— продовжив агент,— так це розкрити характер персонажів. Дочка... вибач, у мене жахлива пам’ять на імена.
— Франческа.
— Франческа. Вона просто неймовірна. Частина, де вона краде рубін з бабусиного намиста і заміняє його на скло зі свого розбитого медальйона, який подарувала їй покійна мати і якого та отримала в подарунок від чоловіка, якого кохала до Шагріна... просто фантастика, і не сама ідея, а те, як ти її подав, як майстерно... Той хлопець, якого колись любила мати, а тепер ми розуміємо, що Шагрін може мати якесь відношення до його смерті... Класно!
— Дякую.
— Шар за шаром.
— Дуже вдала назва.
— Дякую.
— Добре. Ну, якщо ти готовий, я сьогодні ж пере даю роман «D&A», і він іде в роботу.
— Готовий.
— Чудово. Як кажуть на чортовому колесі, поїхали!
Глава сорок шоставидавництві «Криваву ніч» одностайно схвалили і вирішили прискорити процес, щоб устигнути до пляжного сезону. Форсувати графік можна було і тому, що рукопис майже не потребував редагування. Редактор написав Пфефферкорну, що, крім кількох ляпів, виловлених при вичитці макету, текст був «дуже близький до
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чтиво», після закриття браузера.