Читати книгу - "Серце дракона 1, Валентина Бродська"

Покинувши шинок, Ларс швидко наздогнав найманців. Він заховався за товстилезним дубом, що ріс неподалік містка по другу сторону стежки. Зі своїм драконячим слухом він чув майже всю розмову.  Звісно, підслуховувати низько, але Блер не міг бути спокійним, коли Рамія на одинці з Норманом.

А тепер, коли дівчина залишилася сама - боявся до неї підійти. Йому здавалося, що зараз Рамії більш за все хотілося побути на самоті. Ларс вирішив деякий час її не турбувати.

Найманиця дістала з кишені батьків амулет у вигляді медальйону і відкрила невеличку округлу кришечку. В середині переливалася всім спектром кольорів дорогоцінна квітка з колориту. Дівчина хмикнула.

"Прийшов, цікаво, скільки встиг почути?! І чому ж не підходить"? Спочатку стало трохи сумно, потім все рівно, а далі дівчина з головою поринула в прострацію. Зізнання Нормана зачепило за живе і вивернуло навиворіт душу.

Може й краще, що Ларс вирішив залишитись "непоміченим". Найманиця вийшла з-під верби і пішла на хиткий місток. Ніч була тихою і зоряною. Якийсь час вона стояла і дивилась на квітку. На амулеті погасла серцевина - чоловік пішов. "Хай йде! Їй зараз ніхто не потрібен!" Але разом з тим найманиця відчула пустку, схожу на ту, коли вгріваєшся, засинаєші і тут з тебе різко знімають ковдру. 

Ларс бігцем повернувся до дровітні. Він схопив в оберемок якнайбільше хмизу, заніс до зали і склав біля каміну. Охоронці вже встигли підтягнути поближче до вогнища великий стіл і поставили лавки. Дір саме знімав кашу, щоб напарювалася, а Ян викладав на решітку вже підготовлену рибу. На столі красувався запотівший бутлик з самогоном і тарілка з моченими яблуками. Мак з Гором про щось теревенили з Ігнатом, гріючись біля грубки. Тільки Норман самотньо сидів на стільці в дальньому кутку кімнати. Здавалося, що чоловік просто дрімає, але Ларс розумів, що тому кепсько не менше, чим Рамії.

Блер, під приводом, що для грубки теж потрібні дрова, знову вийшов на вулицю.

Озирнувшись, чи ніхто за ним не спостерігає, швидко попрямував в бік озера.

- Рам?! Раміє?! - гучно покликав Ларс, але у відповідь була лише тиша.

Найманиці біля верби не було. Чоловік  поспішним кроком пішов до містка. На ньому в сутінках він розгледів силует дівчини. Вона  стояла на самому краю і вдивлялася в зоряне небо, наче воно знає рішення до всіх земних задач.

Ларс тихо підійшов до Рамії, обійняв і пригорнув до себе. Він накрив її руки своїми, розтираючи змерзлі долоні.

- Ходімо, Крихітко, ти геть замерзла, он руки як лід, - почав вмовляти, мов дитину, - А твої охоронці вже вечерю приготували. Поїси, відпочинеш.

Чоловік легенько покрив поцілунками волосся і скроню дівчини. Зараз вона зовсім не схожа на ту Рамію, яку він знав. Таке враження, що тіло тут, а душа десь далеко-далеко. Ларс взяв дівчину на руки і поніс геть від озера. 

Він звісно пам'ятав, що Рамія не хотіла розголосу щодо їхніх відносин, але стан найманиці його не на жарт бентежив.

Дівчина не опиралася і не вимовила жодного слова. Ларс сміливо доніс її до дверей кухні. Ті якраз прочинилися і на порозі з'явився Ян з мискою в руках, та так і застиг на місці:

- Що трапилося?! - занепокоєно запитав охоронець.

- Нічого страшного,  - Ларс поспішив його заспокоїти, - Підвернула ногу в темноті. Скоро буде в повному порядку. Не потримаєш двері?

Ян відмер. Чоловік швидко хлюпнув з миски помиї і допоміг Ларсу пройти з його ношею. Той, як в нічому не бувало, заніс дівчину до зали і посадив біля каміну.

- Маку, налий відвару, Рамія трохи  змерзла! - розпорядився Ларс.

Дівчина взяла протягнутий кухлик і з насолодою випила ароматний чай.

- Раміє, що з тобою сталося, ти поранена?  - запитав Гор.

- Все вже добре, - тихо не своїм голосом промовила найманиця.

Далі їй нічого не залишилося, як повторити Ларсову вигадку про травмовану ногу. 

Вечеря та ночівля в таверні пройшли спокійно. Мандрівники, поснідавши залишками їжі, вирушили в дорогу. Здавалося, що наче як і не було того епізоду на озері, але Ларс відчував, що в його відносинах з Рамією  щось невловимо змінилося. 

Надалі найманиця трималася так, наче між ними суто ділові стосунки. Ларс повністю прийняв її гру. Якщо дівчині так комфортно, то хай - він потерпить. До маєтку Блерісів не так вже й далеко.

Переночувавши в Рішенцях, мандрівники під вечір наступного дня без проблем перетнули кордон.

Погода радувала хоч і малою, але плюсовою температурою, сонячними ранками і безвітряними днями. Спільники, як і раніше, намагалися ночувати в заїздах. Через деякий час Норман і Дір покинули гурт і за завданням Рамії вирушили до Маракена.