Читати книгу - "Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри"

Насуаді завжди здавалося, що Арія трішки грубувата як для дівчини, проте вона була переконана в тому, що навіть якби Арію вбрали в якесь мішкувате дрантя, то вона все одно виглядала б куди більш владно й привабливіше, ніж багато хто з підлеглої їй знаті.

Спинившись перед Насуадою, Арія кивнула на її рани й з легкою посмішкою сказала:

— Як говорив поет Еарне: «Стати на шлях болю заради народу країни, яку ти любиш, — це найкращий учинок, що його можна колись здійснити». Я знала всіх ватажків варденів. Вони були мужніми чоловіками й жінками, та ніхто з них не міг зрівнятись із Аджихадом. Але ти перевершила навіть його.

— Твоя думка є великою честю для мене, Аріє, однак я боюся, що коли моя зірка й справді палає аж так яскраво, то вона може затьмарити зірку мого славного батька.

— Вчинки дітей — це перевірка того виховання, яке вони отримали від своїх батьків. Палай, наче сонце, Насуадо, бо чим яскравіше ти палатимеш, тим більше буде людей, які поважатимуть Аджихада за те, що він виховав тебе як справжнього воїна, і тепер ти вправно керуєш цілим військом у такому юному віці.

Насуада вдячно схилила голову, бо слова Арії припали їй до серця, а потім посміхнулась і мовила:

— Юний вік? За нашими мірками — я вже зовсім доросла жінка.

Арія здивовано глянула на неї своїми зеленими очима.

— Твоя правда. Але якщо зважати не на роки, а на мудрість, то для моїх побратимів жоден із людей, окрім Галбаторікса, не є мудрим.

— А як же я? — обурилась Анжела.

— Заспокойся, — мовила Насуада, — ти не можеш бути значно старшою за мене.

— Отакої! Ти плутаєш зовнішній вигляд із віком, а мала б куди більше розумітися на цьому, зважаючи на те, скільки часу ти спілкувалася з Арією.

Але перш ніж Насуада встигла спитати, скільки ж усе-таки років Анжелі, вона відчула, як хтось добряче смикнув її позаду за сукню. Озирнувшись, дівчина побачила стурбовану Елву, яка поманила її до себе своєю маленькою долонькою. Насуада миттю схилилась вухом до Елвиних вуст, і дівчинка прошепотіла:

— А Ерагона чомусь нема на Сапфірі!

У Насуади аж у грудях похололо. Уривчасто дихаючи, вона глянула вгору: Сапфіра кружляла прямісінько над табором на висоті близько тисячі футів, а її велетенські крила, схожі на крила кажана, здавалися чорними на тлі темного неба. Дівчина дуже добре бачила черево дракона, його білі кігті, але того, хто сидів у нього на спині, наразі було неможливо розгледіти.

— Звідки ти знаєш? — спитала вона майже пошепки.

— Я не відчуваю ані його болю, ані його страху. Там угорі Роран із якоюсь жінкою, швидше за все, з Катріною, і більше нема нікого.

Випроставшись на повен зріст, Насуада плеснула в долоні й голосно гукнула:

— Джормандере!

Той був майже за дюжину ярдів від дівчини, проте миттю кинувся до неї, розштовхуючи всіх, хто траплявся йому на шляху.

— Так, моя пані!

— Будь ласка, подбай про те, щоб усі пішли звідси ще до того, як Сапфіра сяде на землю.

— А Орин, Нархейм і Гарцхвог теж?

— Ні, — скривилась на мить дівчина, — але більше тут нікого не має бути. Мерщій!

Джормандер, не гаючи жодної хвилини, тут-таки заходився виконувати її прохання, а Арія й Анжела підійшли до Насуади. Вони були так само стурбовані, як і вона.

— Сапфіра не була б такою спокійною, — сказала Арія, — якби з Ерагоном щось сталося.

— Але де ж він тоді? — спитала Насуада. — І в яку халепу надумав ускочити?

Коли Джормандер і його помічники заходилися розганяти юрбу до своїх наметів, вимахуючи довгими палицями, галявину сповнив гамір, оскільки дехто з воїнів не хотів повертати назад. Подекуди навіть почались бійки, проте помічники Джормандера швидко вгамували винуватців і повернули їх до табору. До слова, ургали, на превеликий подив Джормандера, покинули галявину вже після першого слова свого ватажка, Гарцхвога, який залишився з Насуадою, королем Орином та гномом Нархеймом.

Коли височезний ургал підійшов до Насуади, вона відчула, як під її ногами здригнулась земля. Гарцхвог тим часом звів своє кістляве підборіддя, відкашлявся, згідно з традицією його раси, і спокійно мовив:

— Що сталося, леді Нічні Кроки? — Його мова була спотворена страшенним акцентом і формою щелеп, через які він кепсько вимовляв більшість слів, тож Насуада не одразу зрозуміла його питання.

— Чорт забирай, я теж хотів би почути пояснення, — озвався Орин, чиє обличчя почервоніло від роздратування.

— І я так само, — підтакнув Нархейм.

Насуада обвела їх схвильованим поглядом і тут-таки подумала, що це, певно, перша мить за останні кілька тисяч років, коли представники стількох рас Алагезії зібрались разом на мирну розмову. Бракувало лише разаків, але ніхто б із присутніх, будучи при здоровому глузді, ніколи б не наважився запросити цих зловісних потвор на їхню секретну нараду. Трохи помовчавши, дівчина показала рукою на Сапфіру й сказала:

— На всі питання відповість вона.

Щойно останній із глядачів залишив галявину, на ній враз здійнялася курява, оскільки Сапфіра зробила кілька потужних змахів, аби сповільнити свій політ перед приземленням. Невдовзі всі її чотири лапи торкнулися землі, й довкола розлігся глухий гул. Роран і Катріна хутко відв'язалися від сідла й злізли на землю.

Зробивши крок уперед, Насуада пильно глянула на Катріну, бо їй страх як кортіло побачити, яка жінка змогла надихнути чоловіка на такі безумні подвиги. Молода обраниця Рорана мала бліде, виснажене обличчя, волосся кольору міді й таку бруднючу та подерту сукню, що цієї миті не можна було напевне сказати, як та виглядала від самого початку. Але навіть не зважаючи на той жахливий слід, що залишило на Катріні тривале ув'язнення, Насуада збагнула, що дівчина була досить привабливою, хоч про неї, напевно, й не складали віршів поети-співці. Тим не менше, її погляд приховував у собі якусь незбагненну силу, й Насуада майже не сумнівалася, що якби Роран потрапив до ворожого полону, то Катріна теж змогла б підняти селян Карвахола й повести їх далеко на південь, до Сурди, воювати на Палаючій рівнині, а потім поспішити до Хелгрінда, щоб урятувати свого коханого. Навіть помітивши Гарцхвога, Катріна не виказала свого хвилювання й спокійно стояла поруч із Рораном.