Читати книгу - "Медлевінґери"

— Слава! Хай живе! — загукали й інші голоси, і Нісс полегшено збагнув, що церемонію закінчено.

— Урочисто! — шепнув йому на вухо король. — Не бігти прожогом до стола, а поважно ступати, Ніссе!

Хлопець кивнув. Музиканти дограли кінцевий акорд — саме тієї миті, коли він сів на лаву біля матері.

— Це було просто чудово! — сказала мірошничиха, що сиділа навпроти Мунни, утираючи сльози в очах. — Ах, як люблю я ці святкування Великого Дня!

— Вітаємо тебе, Ніссе! — озвався писар і простяг хлопцеві руку. — Відтепер ти належиш до кола дорослих.

Нісс ніяково кивнув.

— Пригостися тортиком! — вигукнула мірошничиха. — Вже й не пригадаю, коли я востаннє…

— Щиро зичу тобі щастя, Ніссе! — сказала Моа. Дівчинка залишила свій стіл, де сиділа поміж лопотливих-тріскотливих лі-фей, і підбігла до Ніссового стола; Мунна трохи посунулася, даючи їй місце. — Яка прегарна фібула!

— Він так і не повернувся! — прошепотів їй Нісс. — Чи не здається й тобі…

На протилежному кінці майдану стояв, спершись на одвірок, Торіл і дивився на них. Його Великий День відбувся кілька місяців тому, пізньої осені, й Антак, як і годиться, передав синові слово. Одначе сьогодні й Антак був відсутній.

— Ось! — мовила мірошничиха, підсовуючи Ніссові тарілку з небачено великим шматком святкового торта. — Ану покажи нам, що з тебе виріс справжній чоловік! Ану з’їж!

Поблизу засміялися кілька медлевінґерів, і Мунна засміялася з ними.

Нісс устромив виделку в ніжний крем. Тут так просто не відкрутишся і не зникнеш непомітно.

— І справді, — мовив пан Країдлінґ, дістаючи з кишені свою зелену книжечку. — Майже без помилок!

— Супер! — прошепотіла Ліна й штурхнула Йоганнеса в плече.

— Дивує, що ти добровільно зголосився розповісти текст, — прокоментував пан Країдлінґ, ховаючи свою книжечку до кишені куртки. — Я просто вражений, Йоганнесе Ріттере!

— Ох! — промимрив Йоганнес, скромно задивившись на свою парту. Хтось колись давно написав на ній фломастером Fuck!!! І прибиральницям так досі й не вдалося, хоч скільки вони не старалися, змити те ґрафіті. Цієї миті Йоганнес відчув таке полегшення, що оце зараз схопив би ручку й замалював те слово.

— Але не думай, що вже спіймав журавля у небі! — говорив пан Країдлінґ, стоячи перед Йоганнесом. — Один раз, як то кажуть, це ще не гаразд. Тому віднині я щодня триматиму під контролем твої домашні завдання. — Тут учитель відвернувся від Йоганнеса й пішов назад до дошки. — Щодня!

— Довбак! — прошепотіла Ліна.

А Йоганнес радів, що не замалював те слово на столі.

— Та це ж зовсім не важко! — переконувала Йоганнеса Ліна. — Ти просто додавай до дієслів — ed — і нема проблем! Ну, крім неправильних дієслів. То go — це неправильне дієслово.

— Лайно, — промурмотів Йоганнес.

Він не сумнівався: завтра пан Країдлінґ неодмінно перевірить його домашнє завдання. І тому Ліна вирішила піти до нього додому, аби допомогти йому.

— Якби ти не лінувався стільки часу, то вже би знав все це! — в’їдливо дорікнула дівчинка. — Правильні дієслова. Неправильні дієслова.

— Ти що, моя мати? — обурився Йоганнес. — Та я вже зрозумів: завжди додавай закінчення — ed, за винятком неправильних дієслів. Жодних проблем.

Але він помітив, що йому почало подобатись.

— A to see? І воно ж неправильне!

— Неправильні ти просто мусиш завчити напам’ять! — сказала Ліна.

Цієї миті Брітта розчахнула