Читати книгу - "З неопублікованого, Олександр Олесь"

зберіг пісень, що ти співала,

Я розгубив їх, як квітки,

Юрба проходила, топтала

Квітками заслані стежки,

Твої пісні, твої казки...

А ти ішла і все співала,

І кожний струмінь сліз моїх

В казкові перли обертала,

В разки намист низала їх.

За що мене ти покохала,

І досі ще не знаю я...

І що вінки мої сплітала,

Будила співом солов'я.

За що мені подарувала

Бандуру, проткнуту мечем,

І сміх [той], пройнятий плачем,

З вогню і сліз мені сплітала.

 

14.01.1916

 

«О, де ти, сестро милосердя…»

 

 

О, де ти, сестро милосердя,

Над ким ти янголом стоїш

Ясного янгола ясніш,

миліш,

чуйніш?

 

Кого ти з бою, як дитину,

Несеш на змучених руках,

З ясними перлами в очах,

в сльозах,

в тернах?

 

О, з ким, розпуснице, гуляєш?

Кому смієшся, з ким живеш?

Кого в осінні ночі ждеш,

клянеш

і звеш?

 

29.10.1916

 

«Заграйте, струни! Заплачте кров’ю…»

 

 

Заграйте, струни! Заплачте кров'ю,

Завийте вітром восени,

Забийте в бубни, як море в берег,

Злякайте муки, розвійте сни.

 

Хай кобза грає, хай пісня ллється,

Потоком п'яним мій мозок б'є.

Забутись хочу... Хай пісня ллється,

Як грім надхмарний, нехай гримить.

 

1916

 

«Гніздо? Чи небо і вітри…»

 

 

Гніздо? Чи небо і вітри

І сизі гори, і яри?

Чи тиха радість і зітхання,

Чи пекло мук і раювання?

 

Прости... лечу... не плач в журбі:

Мої пісні і сам тобі.

І перед тим, як в хмарах згину,

Тобі я жмут проміння кину.

 

16.02.1916

 

«Неси мене, пісне, далеко неси…»

 

 

Неси мене, пісне, далеко неси,

В казкову країну, країну краси,

Ще вище, ще далі, де інше життя

Мене завороже і дасть забуття.

 

Пустеля, пустеля тут... Сірий пісок

Мете мою душу на трупи квіток,

І струмні, занесені ним, не шумлять,

І вгору вже крила мої не летять.

 

19.02.1916

 

«Де ти, кого ім'я не знаю…»

 

 

Де ти, кого ім'я не знаю,

Кого я цілі роки жду,

Кого по всіх світах шукаю

І не зустріну, не знайду

 

О, відгукнись, бо роки линуть

І в'яне молодість в журбі.

І як квітки я зможу кинуть

До ніг, улюбленій, тобі.

 

20.02.1916

 

«Жду я тебе, не діждуся, і жду…»

 

 

Жду я тебе, не діждуся, і жду,

А надворі вже світає,

І соловей, о послухай, в саду,

Наче над щастям, ридає.

 

Як тебе ждав, як хотілось мені

Слів твоїх, ласки твоєї.

Глянь на лілею: мов сльози рясні,

Падають роси із неї.

 

Чом не прийшла ти, одна на весь світ,

Щастя моє, моя мрія.

Журно з дерев осипається цвіт,

Сніг в моїм серці біліє.

 

02.1916

 

«Коли б я очеретом був…»

 

 

Коли б я очеретом був,

А ти була лозою,

Безжурно, може б, я шумів

З твоєю рідною сестрою.

 

Коли б ти квіткою цвіла,

А я барвінком слався,

Я б другій ніжки цілував,

Од тебе одвертався.

 

А ти не квітка, не лоза,

І хто тобі тут рівна?

Тому навіки ти одна

Для мене королівна.

 

12.10.1916

 

«В білім ти - лілея біла…»

 

 

В білім ти - лілея біла,

Білий янгол між людей,

Недосяжна ти, як зоря,

Вірна подруга ночей.

 

Але кинь на мене промінь,

Усміхнись до мене ти,

І я стану сам ясніше

Всіх лілей і зір цвісти.

 

21.05.1916

 

«Ти в бузовім - кущ бузовий…»

 

 

Ти в бузовім - кущ бузовий,

День майовий, солов'ї,

Б'ється серце в день майовий,

В'ється щастя на землі.

 

І у мене в серці повно

Сонця, цвіту і пісень,

І на тебе молитовно

Я дивлюся цілий день.

 

21.05.1916

 

«Сьогодні ти вже в синьому, як хмарка…»

 

 

Сьогодні ти вже в синьому, як хмарка,

Безжурна, радісна, ясна,

Легка, як цвіт, що снігом в'ється,

Летить кудись в майовий день.

І ти пушком на землю впала,

Ще пройде мить - і полетиш,

Але в ту мить і моє серце

Розіб'є груди, щоб летіть.

 

21.05.1916

 

«Перший раз співаю ніжкам…»

 

 

Перший раз співаю ніжкам,

Ніжкам-ластівкам твоїм,

Що знімаються так легко

І літають по землі.

 

Тільки ластівки літають

Так над озером ясним

І черкають срібні хвилі,

Мов цілують їх в уста.

 

21.05.1916

 

«Лийтесь, сльози, доки здібні…»

 

 

Лийтесь, сльози, доки здібні,

Поки стане сил,

Плачте, струни, плачте, срібні,

На горбах могил.

 

Не в бою по вас ударе

Лицарська рука,

Не орлом від вас заб'ється

Серце юнака.

 

Не проміння з вас поллється,

Бризне рій надій,

Плачте, струни, плачте, срібні,

На труні своїй.

 

Хай підхопить ваші сльози

Вітер степовий,

Хай їх росами розсипе