Читати книгу - "Клуб: їх таємниці vs твоє життя, Джулія Ромуш"

Розділ 33. Крістофер Блек.

Я запитально підняв брови. Те, що він зухвалий малий, я вже зрозумів давно, але зараз хлопець явно не розумів, що зі мною жарти погані. 

 

- Радий, що тобі сподобалося, - на це мені було відверто чхати, зате від цікавості дізнатися, що йому від мене потрібно, просто розпирало. 

 

- Брей Легран, - невже він справді думав, що я не знав хто він такий? Але так було навіть краще. Жити в прекрасному невіданні, що може бути краще для жертви? Представившись, хлопець простягнув мені руку і я, пересилив себе та потиснув її. 

 

- Крістофер Блек, - це були чисто формальності, адже ми обидва чудово знали імена один одного. 

 

- Я тебе уважно слухаю, - підкуривши сигару, я випустив хмару диму в стелю. Я звернувся до нього фамільярно, ніяких "ви", відразу даючи зрозуміти, що він куди менш важлива фігура, ніж я. 

 

- Мені потрібна дівчина, - Брей сів у крісло навпроти мене, розслаблено закинув ногу на ногу, і відразу приступив до справи. 

 

Від такого безглуздого прохання я ледь стримав сміх, який так і просився назовні. Невже ж він говорив серйозно? Легран прийшов до мене, щоб склеїти бабу? 

 

Якщо на чистоту, то своїм проханням він зачепив моє самолюбство. Він думав, що у мене тут бордель? Або я якась бісова сваха? Ау, гей, ти! Я, взагалі-то тут серйозними речами займаюся, а клоуни на кшталт тебе, своїми ідіотськими проханнями просто відривають від справ. 

 

- Є переваги, або все одно кого затискати по кутах? - Я все - таки усміхнувся. Гаразд, Легран не остання людина в місті й з його зв'язками, його теж можна добре помати. 

 

- Вона навчається в університеті Декарта, звуть Андреа Танака, факультет... - заковтнувши й набравши в легені повітря, не без роздратування почав мені озвучувати інформацію хлопець. І це мене остаточно розвеселило настільки, що я не зміг стриматись і закотивши очі, розсміявся. 

 

- Ти прийшов сюди, щоб для тебе закадрили студентку? Ти серйозно? - За роки існування клубу я всяке бачив, але таких дебілів ще не було в моєму кабінеті. 

 

- Мені здавалося тут виконують будь-яке прохання, або на студенток тут табу? Не по зубах? - А він не знітився, паразит. Цей сучий пес мене підколював? Цікаво, однак... 

 

- Ти ж розумієш, що твоє прохання смішне? Зате у відповідь я вимагатиму щось серйозне, - наприклад, зрадити свого друга, але поки це були лише думки, які я не збирався озвучувати. Спочатку потрібно було вдарити по руках. 

 

- Моє прохання не смішне, мені треба приручити дику звіринку. Змусити стерву заховати зубки й приповзти до мене на колінах, - з неприхованою злістю і роздратуванням продовжив хлопець. 

 

Невже студентка його так жорстко обламала? Не дала? Послала? Хмм, та я її заочно заповажав.Всупереч тому, що цей покидьок мене дратував, я все ж прекрасно розумів, що таким як він відмовляти небажано. Питання було в іншому: навіщо йому я?  З бабами у нього була розмова коротка, на скільки я знав, після чого вони швидко змінювали своє рішення.

 

 - Мені навіть стало цікаво, що саме зробила дівчина, що на неї чекає така сумна доля, - я помітив, як Легран ледь стримувався і не знаходив собі місця, тому і сам зацікавився, що там була за дівчина.

 

 На скільки я знав, Брей любив відбитих на голову стерв, звичайно, я не був знайомий з його бабами, але ходили чутки, що самі диявольські дівки перекидалися в його ліжку.

 

 І що ж пішло не так на цей раз?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно