Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп"

Глава 36

Обидва виявилися на диво тямущими хлопцями, одразу зрозуміли, що щось не так. Смикнули злагоджено пов'язки з очей. Які в них стали обличчя, коли побачили, що мене поряд немає, а вони сидять один навпроти одного, ще й за руки тримаються.

Я просто-таки розреготалася, оглядаючи кумедну картинку.

Наступної миті, принци різко смикнулися в різні боки, стукнувшись потилицями об дерев'яні перегородки альтанки. А я залилася сміхом ще сильніше.

Принци, як по команді, повернули до мене голови. На їхніх обличчях був майже однаковий вираз, який не обіцяв мені нічого доброго. Першим рушив у мій бік Дракон, одразу ж за ним і Барс.

- Спокійно! - виставила руку вперед у зупиняючому жесті. - Стійте на місці!

На жаль, моє застереження подіяло лише на Аслека і те тимчасово, принц Асгард навіть не думав зупинятися, насуваючись на мене, немов неминуча гроза з моря. Порятунку від якого немає.

– Ваші високості! Дуже некрасиво ображати беззахисну дівчину! – вирішила звернутися до їхньої совісті.

Але в деяких вона, здається, геть-чисто була відсутня.

- Беззахисну? - перепитав саркастично Дракон і в його очах я прочитала вирок.

Тільки ось питання: ременя відхоплю чи як по-іншому покарає? Такі розпусні думки в голову полізли.

Все ж таки велика кількість сексу на екранах та інтернеті нашого світу не дає людині жодного шансу залишатися безневинною.Сумно, але факт. Місцевим дівчатам у цьому питанні набагато більше поталанило.

Принц повільно наближався, видно вже подумки смакуючи помсту, а я в тому ж темпі відступала.

Барс слідував за ним, але більше від цікавості, ніж від бажання нашкодити мені. Здається з них двох, цей спокійніший.

- До речі, - знову зробила спробу їх зупинити. – Ви перші почали! Хіба можна було так некрасиво вчиняти з дівчиною з провінції, яка не знає місцевих традицій?

- У світлі останнього, дівчина не виглядає такою вже простушкою, - все ще пихкаючи гнівом, підійшов впритул Асгард.

Я не збиралася тікати, зрештою, Його Високість прав, я не така проста, щоб ось так безглуздо підставляти себе під удар.

- Ви не тікаєте? - здивувався Дракон, ставши таким чином, щоб перекрити мені шлях до відступу.

- А ви станете мстити милій добрій дівчині за таку незначну провину? – сказала ласкаво. - Мені здавалося ви вище цього.

Принц посміхнувся, зрозумівши мої хитрощі, але здаватися не збирався.

- Мстити і справді немає бажання, а от відшльопати вас, щоб більше не кортіло жартувати над особами королівської крові, не завадить.

- Ви битимете таке ніжне і раниме створення, як я? - зробила нещасні очі і навіть губу закусила, для кращого ефекту.

Куточок губи його смикнувся в стримуваній посмішці.

- Підступності вам не позичати, - видав він з часткою поваги, оцінивши мою гру.

Настав час закінчувати мою виставу. Чорненький здаватися і не думав, незважаючи на всі мої хитрощі. Та й Барсик стояв неподалік, з явним інтересом слухаючи нашу розмову. Уражена чоловіча гордість не дозволить їм так мене відпустити.

- Ваша Високість! - покликала голосно і через хвилину, що здалася мені занадто довгою, у світлі складної ситуації, з-за дерева вийшов принц Аскед.

Лев, він і є, лев, плавною ходою розслабленого хижака він наблизився до нас. Принци вмить стали серйозними, грайливість як вітром здуло.

Привітавши кронприца поклонами, ті злісно дивилися на мене, зрозумівши, що наші веселощі мали ще одного свідка.

- Не треба дивитися на пані настільки вбивчо, - почав Мудрий лев. – Це була моя ідея зібрати вас разом. А пані Алана погодилася допомогти мені.

Ті знову неприязно переглянулись.

- Ваша ворожнеча надто затягнулася, - перейшов на суворий тон Аскед. - Настав час покласти їй кінець!

І він показав рукою на альтанку, пропонуючи їм туди повернутись.

Принци неохоче розвернулися і не поспішаючи попрямували назад.

- Пані, - звернувся Лев до мене. – Дякую за вашу допомогу. І не хвилюйтеся, я знайду, як приструнити хлопчаків, що зарвалися!

Пообіцявши мені це, тихенько додав:

- Це було весело! Ви дали їм хороший урок, але надалі будьте обережнішими!

Все-таки не дарма його звуть Мудрим.

Зараз мужики матимуть серйозну розмову і дівчаткам краще піти.

Я кивнула на знак згоди і, вклонившись, покинула місце в саду, яке мало не стало полем битви.

Йдучи додому, прокручувала в голові те, що сталося. До того, як відправити записки двом принцам, я спочатку попросила про зустріч Аскеда, на якій він підтримав моє бажання помирити ворогів, адже вони брати.

Зараз він, мабуть, здогадався, що я використовувала його як прикриття, тому й усміхався так тямуще. А я примудрилася вийти сухою із води. Яка я молодець, і помсту здійснила і втекла від покарання. Майже…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно