Читати книгу - "Пазурі Дракона, Kira Night"

Витерши кров і висмикнувши з ноги і тіла частинку голок я глухо загарчала від болю і подивилася на Хаміда, що лежав на підлозі. Він дивилася на мене палаючими очима.

Кіра. Ідемо. – тихо сказав він. Я .. Не біжу .. Від проблем.. - хриплим голосом сказала я і голосно загарчала, оглушивши всіх присутніх.

Ендрюс уже тягнувся взяти мене за шию, як я відкинула його на інший кінець холу сильним ударом ноги і метнулася до групи найманців. Направивши силу води, я вирвала труби зі стін і збила сильним потоком двох чоловіків з ніг. Жінка замахнулася на мене мечем, на що я спрямувала стоп вогню в її бік, спалюючи її вщент. Схопивши палаючий меч, я кинула його в плече одного з ворогів і вибила пістолет з рук іншого, сильно вдаривши його в груди, так що почувся хрускіт ребер. Побачивши, що до мене мчить Ендрюс у формі вовка я підстрибнула, перелетівши через нього і направила силу свого розуму в його мозок, передаючи біль і страждання, які він відчував за все своє життя. Ендрюс голосно закричав і забився в агонії. Миттєво ухилившись від отруйних кинджалів, що полетіли в мене, я перехопила їх на льоту і відправила назад, в горло кидавшому. Ще двом найманцям розірвавши горло кігтями я зупинилася, важко дихаючи. Колись гарний і затишний хол готелю був весь у крові, стіни були обдерті вибухом і всюди лежали тіла. Ендрюс все ще волав від болю, так що я трансформувала ефес у моїй руці в пістолет і зробила три постріли. Два у серці, один у голову. Нарешті тиша.

Прикривши очі і важко дихаючи я намагалася вгамувати вогонь в моїй душі і в моїх очах. Почувши за спиною кроки я перехопила ефес і направила меч на підійшовшого.

Кіро.. – тихо сказав Хамід. - Прошу, ходімо зі мною. Ні. – рішуче відповіла я, але меч не опустила. Прошу, нам же добре разом.. – продовжував чоловік. Я з тобою не піду. – повторила я. Ми жили з тобою щасливо, без нападів, небезпек. Хамід, ні! – вже роздратовано сказала я. У нас з тобою буде прекрасна родина, а потім з'являтися діти. Хамід.. - я почала гарчати. Ми будемо найкращими батьками на світі, Кіро! Прошу.. ТАК НЕ МОЖУ Я ДАТИ ТОБІ ДІТЕЙ! - голосно загарчала я, від чого Хамід аж відступив на пару кроків. Я, важко дихаючи, постаралася заспокоїтись і прошепотіла. - Більше ніколи… Я.. Я не розумію.. - ошелешено дивився на мене чоловік. Я не зможу дати тобі того, що ти так відчайдушно бажаєш! - я зло гарчала і не помітила як перетворилася на фенікса, висвітливши своїм вогнем хол. Але... Ти моя шайнаре.. - тихо сказав чоловік. І я тобі дуже співчуваю. - зло випалила я і відвернулася, прибравши ефес назад на пояс. Кіро, мені потрібна тільки ти. - голосно сказав Хамід за моєю спиною. Ні.. - я похитала головою. - Ти хочеш сім'ю, хочеш дружину яка чекатиме на тебе вдома і завжди буде поруч. Я не зможу такою бути.

Зробивши пару кроків до виходу я побачила як до готелю підбігають Пазурі Дракона на чолі з Рексаром. Побачив смолоскип у вигляді мене, вони забігли всередину. Зробивши пару глибоких вдихів, я трансформувалася в людину і підійшла до Рексара.

Ти в порядку? - Рексар стривожено оглянув мене, помітивши кров, а хлопці зло дивилися на Хаміда. Так. Забери мене звідси. - попросила я, опустивши голову.

Рексар глянув за Хаміда, який випалював мою спину вогняним поглядом, після чого взяв мене за руку і швидко повів з готелю.

 

Сидячи в каюті нашого глайдера, підтягнувши коліна до обличчя і уткнувшись у них носом, я практично не чула, як Рексар та інші найманці голосно лаялися і вичитували мене. Я прикрила очі і постаралася згадати запах коханого чоловіка, якого відпустила і пішла, не глянувши на нього востаннє. З моїх очей полилися сльози.

Чорт, довели дівчинку. - сказав Майк, помітивши першим. Кіро, от нема чого плакати, коли тобе по ділу сварять! - обурився Джаред. Залишіть мене одну, будь ласка… – тихо схлипуючи і закривши обличчя руками сказала я. Ну вже ні! Кіро, ну ти могла хоча б нас попередити? - продовжував гнути свою лінію Лукас, але тут же осікся. Залиште мене! - загарчала я, не звернувши уваги як знову спалахнула. Усім вийти. - наказав Рексар і найманці невдоволено покинули каюту.

Я опустила голову і обняла себе за коліна, тихо плачучи. Рексар сів поруч і погладив мене по волоссю, коли те перестали горіти.

Мала.. Все налагодиться, - лагідно сказав Рексар. Ні, він мене ненавидить .. Я бачила в його очах ... - крізь сльози сказала я. Я в його очах бачив лише кохання та страх тебе втратити. – тихо сказав чоловік. - Він все одно тебе не залишить. Він зняв з нас усі замовлення. - витираючи обличчя сказала я. Навіть якщо зняв, то він не здасться. - з усмішкою сказав Рексар. - Припини мучити себе і поговори з ним.

Я кивнула і поринула у свої думки. Коли Рексар підвівся і майже вийшов з каюти, я запитала:

Куди ми летимо? Тобі сподобається. - усміхнувся Рексар і вийшов, залишивши мене одну.

 

Я знову відкрила чат з Хамідом і просто сиділа, мовчки дивлячись на екран. Його останнє повідомлення було у день нашої останньої зустрічі. “Кіра, давай зустрінемося та спокійно поговоримо. Не змушуй мене приходити по тебе. Я тебе не відпущу і завжди буду поряд. Ти від мене нікуди не втечеш.”

 

Кінець