Читати книгу - "Адлер. Кохати, щоб вижити, Катерина Мединська"

Деякий час вони дивилися один на одного – очі в очі, і навіть забувши про те, що важливо дихати. Це був поєдинок характерів та боротьба прихованих бажань та почуттів.

Ерік усвідомлював, що навіть якщо й переспить з Тіною, навряд чи відмовиться від Адель. Але саме зараз він згоряв від пристрасті до неї, і це було понад усе. Секс із Тіною, можливо, коштував того, щоб лише на один вечір послати до біса свої принципи та пріоритети.

– Я знаю, кого хочу насправді. А ти, Адлере? – Запитала Тіна, бажаючи почути у відповідь правду.

– Я хочу тебе! – чуттєво сказав Ерік, і його наполегливий, впевнений тон проник у її загартовану, змучену зрадами душу, вмить перевернув і схвильований всі почуття.

Тіна всіма фібрами душі, кожною клітиною свого організму відчувала нездоланний і сильний потяг до Адлера, але не могла назвати свій стан закоханістю, а тим більше любов'ю, не довіряла, боялася, а це означає, що вона не підпустить його до свого тіла ближче, ніж на відстань витягнутої руки.

– Здається, Адель щойно покинула Ганса і тепер іде до тебе. Вітаю, вона твоя. Не пропусти свій шанс, Адлер! – голосно сказала Тіна, так, щоб Ерік добре почув її слова крізь шалену музику.

–- Я дочекаюся тебе, і ми разом поїдемо додому. Нам потрібно поговорити.

Ці слова Еріка налякали Тіну. Нервові тремтіння через негативні емоції, що накопичилися в тілі, струсонула тіло дівчини. Чим сильніше вона хотіла увігнати їхні стосунки у певні рамки, тим більше все виходило з-під її контролю.

– Адлер, ти не зрозумів? Я збираюся зайнятися сексом із Гансом, а не з тобою.

Тіна відразу ж пошкодувала про свої слова, тому що реакція Адлера була негайно. Ерік різко розвернувся і попрямував прямо до Адель, що йде йому назустріч. За її спиною стояв Ганс, він, округливши від подиву очі, дивився на Еріка, який власно обійняв, а потім поцілував Адель. Вона не чинила опір, а охоче прийняла його поцілунок.

Наче сильний удар у сонячне сплетіння вразив Тіну. Гидкий крижаний холодок пробіг по шкірі. Тяжкість під серцем і тиша в голові затьмарили все навколо, ніби в клубі було порожньо і гучна музика не кричала з потужних колонок, а натовпу людей, що танцювали, навколо просто не існувало.

Вона тільки дивилася вслід Еріку, який, взявши за руку Адель, впевнено забирав її за собою. Тіло стало ватним, безвільним, неслухняним від незнайомого, нового, що паралізує свідомість і тіло почуття. Тіна стиснула до болю кулаки, вп'явшись нігтями в долоні. Боляче, але недостатньо, щоб заглушити дивний душевний біль. Що відбувається?

Ганс стояв перед нею, вона не помітила, як він підійшов.

– Тіна, прийди до тями! Я знаю, тобі боляче, бо ти кохаєш його… – сказав він і навіть обійняв її.

Тіна не одразу зрозуміла, що відбувається. Вона виразно побачила в його очах тугу і смуток. То був слабкий чоловік, зламаний, розтоптаний, приголомшений зрадою дівчини, яку любив. Він дивився на неї знищений своєю особистою трагедією.

Здається, Ганс вирішив втішити її, вважаючи, що Адлер щойно теж кинув Тіну заради Адель. Момент був придатним, щоб отримати колишнього коханого у своє розпорядження, як вона й планувала, але Тіна прийняла його підтримку дуже стримано. Їй було погано і зовсім не хотілося грати роль покинутої ідіотки. Вона відштовхнула його:

– Дай мені спокій, Гансе!

Тіна пішла вперед, ледве розуміючи де знаходиться. Опинившись сама в кабінеті, вона плюхнулася в шкіряне крісло і схопилася руками за голову.

– Що зі мною відбувається? – Запитала вона тишу, не сподіваючись отримати відповідь.

Розчарування та душевна руйнація – ось і все, що вона отримала у результаті. Вся ця брудна боротьба за хлопця, щиро закоханого в іншу дівчину, змусила Тіну переглянути свої погляди на ситуацію, в якій вона виявилася помилковою оцінкою своїх пріоритетів. До цього дня вона вважала, що Ганс зрадив її, тому що його збила з пантелику Адель. Але тепер знала – все не так.

Вона таки досягла свого і, здавалося, повинна радіти. Адель покинула Ганса! То чому ж вона знову почувається переможеною та відданою?

До кабінету зайшов Лука Адаміді. Бос з'явився на роботі в гарному настрої, як завжди несподівано, раптово і посміхався на всі тридцять два.

– Тіна, моя Тіна, – простягнув він грайливо. – Привіт, люба!

Дівчина вмить взяла себе в руки і привітно посміхнулася йому у відповідь.

– Рада тебе бачити, Адам, – збрехала вона, їй хотілося зараз побути однією.

– Мені стало нудно сидіти вдома, і я вирішив попрацювати. Як у нас сьогодні діла? З тобою все гаразд? Ти виглядаєш блідою, трохи втомленою і навіть похмурою, – сказав Адам і сів на своє законне місце за великим скляним столом.

Тіна часто заморгала, підняла плечі і відвела їх назад, ніби нагадуючи собі, що має виглядати стійкою та впевненою у собі за будь-яких обставин.

– Сьогодні все тихо та спокійно, виручка солідна.

– Я відпускаю сьогодні тебе додому раніше. Мені не подобається твій похмурий стан. Усіх клієнтів налякаєш. Приведи себе в порядок, – наполегливо порадив Адам.

Дівчина слухняно виконала рекомендації Адама та поїхала додому.