Читати книгу - "Наша спільна брехня, Ксана Рейлі"

— Думав, що вона для нього просто чергова ціль. Знаєш, з'явилася новенька і йому захотілося її закадрити. Не хотів, щоб їй було боляче, бо вона насправді хороша дівчина. 

— Мир? — спитав Арсен і протягнув мені свій мізинець.

— Мир, — я кивнула і зачепила його палець своїм. — Мирися, мирися і більше не сварися.

— А будеш обзиватися, я буду кусатися, — продовжив Арсен.

— Не можна кусатися, — сказала я, усміхнувшись.

— А я буду ось так.

Арсен нахилився та поцілував мене. Я одразу ж відповіла йому, бо дуже сильно скучила за цим. Мені так не вистачало цього тепла його губ. Я думала, що вже ніколи не зможу відчути це знову, але ми нарешті помирилися. Здається, сьогодні зірки точно на моїй стороні.

— У мене нема нічого з Савою, — сказала я, коли ми відсторонилися.

— Знаю, бо він дзвонив до мене і розповів, що збрехав Аді.

— Чомусь сьогодні усі вирішили стати добрими та хорошими. Дивний день.

— День святого Валентина, — сказав Арсен і розвів руками.

— До речі, — я витягнула з кишені валентинку. — Це тобі.

Арсен обережно взяв її у свої руки, а тоді розкрив. Він прочитав те, що там написано та широко усміхнувся.

— То значить, ти закохалася у мене.

— Трішки, — мовила я.

— Трішки? — Арсен підняв одну брову. — Я зараз почну кусатися.

— Я й не проти.

Хлопець знову потягнувся, щоб поцілувати мене, а я ж відповіла йому зі всією любов'ю.