Читати книгу - "Подвійна заборона для мільярдера, Тала Тоцка"

— Вірю, — безуспішно намагаюся відбитися, — але хочу перестрахуватися.

— Навіщо, мала? Тоді тобі доведеться скупити всі запаси.

— А можна точніше? У штуках? — соваюся, пробуючи злізти з Марка. Але судячи з твердої перепони, що на очах виростає під мною, шанси дійти до машини тануть на очах. А шанси Марка відхопити від Янніса з Менелаєм, навпаки, зростають разом із перепоною.

— Багато, Каро, багато, — шепоче він, зариваючись носом у моє волосся. — Я голову втратив від тебе, мала, не можу відірватися. Не треба нікуди їхати.

— Треба показатися працівникам і купити продукти, — роблю над собою зусилля і злажу з Марка. Чоловік відпускає з явним небажанням. — Я скоро повернуся.

Поправляю перед дзеркалом збитий на бік хвіст і швидко біжу на ґанок, поки Громов не отямився. І мало не врізаюся в Янніса з Менелаєм. 

— О, ти тут, Каро! А ми з Менелаєм уже переживати почали, куди ти пропала, — підозріло співчутливо заговорює Янніс. — Правда, Менелаю?

Він штовхає колегу в бік, той автоматично киває головою кілька разів, наче китайський болванчик. І мені ясно, що я влучила пальцем в небо. Батьки, коли їхали, попросили хлопців наглядати за мною. І доповідати, як щось не так.

— Зі мною все гаразд, хлопці, я просто довго спала, — старанно маскую збентеження за оманливою діловитістю. — Як щось треба купити в селищі, кажіть, я зараз туди їду.

— Та нічого, господине, поки що всього вистачає, — Менелай з деякою підозрілістю заглядає мені через плече. Перехоплюю його погляд і замикаю будинок на два замки.

— Тоді до зустрічі. Скоро повернуся, — кидаю на ходу і швиденько біжу до машини.