BooksUkraine.com » Дитячі книги » Маленька принцеса 📚 - Українською

Читати книгу - "Маленька принцеса"

163
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Маленька принцеса" автора Френсіс Ходжсон Бернетт. Жанр книги: Дитячі книги. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 57
Перейти на сторінку:
ти впевнений, що сюди ніхто, крім неї, не приходить? Вона не може раптово повернутись і застати нас? Вона би дуже злякалася, якби нас тут застала, і план Сагіба Керрісфорда провалився б.

Рам Дасс безшумно підійшов до дверей і спинився біля них.

— Сюди ніхто не піднімається, крім неї, Сагібе, — відповів він. — А вона вийшла з дому зі своїм кошиком і, напевно, повернеться аж за кілька годин. Якщо я стоятиму тут, то почую кожен крок і попереджу вас раніше, ніж людина зможе піднятися сходами аж наверх.

Секретар дістав олівець і записник із нагрудної кишені.

— Покладаюсь на твій слух, — промовив він. А потім став повільно й обережно ходити злиденною кімнаткою, швидко нотуючи щось у записнику.

Спершу він підійшов до вузенького ліжка. Перевірив матрац і відзначив:

— Твердий, як камінь. Треба буде замінити якогось дня, коли вона вийде у справах. Для цього доведеться здійснити ще одну вилазку. Сьогодні замінити його не вдасться.

Потім він підняв покривало й подивився на тонку подушку.

— Покривало зношене, ковдра тонка, простирадла залатані й запрані до лахміття, — сказав секретар. — Хіба ж це постіль для дитини — та ще й у порядному домі? А в коминку вогонь не палили бозна-скільки, — додав він, поглянувши на іржаву решітку.

— Я ніколи не бачив тут вогню, — сказав Рам Дасс. — Хазяйка цього дому не пам’ятає про те, що комусь, крім неї, може бути холодно.

Секретар щось швиденько занотовував, а потім проглянув свої записи, відірвав аркуш із нотатками, склав його і заховав до нагрудної кишені.

— Ми обрали дещо дивний спосіб, — мовив він. — Цікаво, хто це спланував?

Рам Дасс скромно вклонився, ніби просячи вибачення.

— По правді, перша думка була моєю, Сагібе, — сказав він. — Це я придумав. Мені ця дівчинка дуже подобається; ми обоє дуже самотні. А вона часто фантазує, коли до неї приходять її таємні друзі. Якось мені було сумно вночі, я лежав біля відчиненого вікна й слухав. А вона розповідала про те, що її обдерта кімнатка могла би стати дуже затишною. Здавалось, що вона сама бачить те, про що розповідає, — ця фантазія звеселила і зігріла її. Наступного дня, коли Сагіб почувався хворим і нещасним, я йому переповів усе, щоб якось розважити. Йому сподобалося слухати про дівчинку. Він зацікавився і багато мене розпитував. І зрештою його почала тішити думка про те, як можна втілити фантазії дівчинки в життя.

— І ти думаєш, що вдасться все це зробити, доки вона спатиме? А раптом вона прокинеться? — засумнівався секретар. Було очевидно, що план захопив його так само, як і Сагіба Керрісфорда.

— Я вмію ходити так, ніби мої підошви з оксамиту, — відповів Рам Дасс. — А діти міцно сплять — навіть нещасні. Я міг би вночі зайти до її кімнати безліч разів, а вона би навіть не повернула голову на подушці. Якщо хтось подаватиме речі крізь вікно, я зможу все розставити так, що дівчинка й не помітить. Коли вона прокинеться, то буде думати, ніби в кімнаті побував чарівник.

Він тепло усміхнувся, і секретар теж відповів йому усмішкою.

— Це буде, наче казка з «Тисячі й однієї ночі», — сказав він. — Тільки людина зі Сходу могла би вигадати цей план. Лондонський туман на таке не надихає.

Вони затрималися недовго, на велике полегшення Мельхиседека. Адже пацюк не розумів, про що ведеться розмова, а тому шепотіння й кроки здалися йому зловісними.

Молодий секретар виглядав дуже зацікавленим. Він робив нотатки про підлогу, коминок, зламану лавочку для ніг, старий стіл, стіни. Секретар тут і там торкався до них рукою і виглядав страшенно потішеним, коли помітив, що в різних місцях забито чимало цвяхів.

— На них ми зможемо щось повісити, — пояснив він.

Рам Дасс загадково посміхнувся.

— Учора, коли дівчинка виходила з дому, — сказав він, — я заліз сюди. Із собою приніс невеликі гострі цвяхи, а потім забив їх у стіни молотком — всюди, де тільки вони можуть нам знадобитися. Я приготувався наперед.

Секретар індійського джентльмена спинився, оглядівся, а потім поклав нотатник назад до кишені.

— Думаю, моїх записок буде достатньо. Можемо йти, — мовив він. — У Сагіба Керріфорда добре серце. Як шкода, що він досі не знайшов загублену дівчинку!

— Коли він її знайде, сили повернуться до нього, — сказав Рам Дасс. — Може, його Бог ще приведе дівчинку до нього.

І вони вибралися з кімнатки крізь вікно так само безгучно, як і залізли. Переконавшись, що непрохані гості вже пішли, Мельхиседек відчув полегшення й, перечекавши кілька хвилин, виліз зі своєї нірки. Пацюк збирався обнишпорити всі закутки в надії на те, що навіть такі страхітливі люди, можливо, принесли в кишенях кілька крихт і ненароком одну чи дві загубили.

Розділ 15

Чари

Коли Сара проходила повз сусідній будинок, вона побачила, як Рам Дасс закриває ставні, й швидким поглядом окинула знайому кімнату.

«Як же довго я не була в такому гарному місці!» — подумала дівчинка.

У кімнаті, як завжди, яскраво горів вогонь у коминку, а біля нього сидів індійський джентльмен. Він підпер голову рукою і виглядав таким же самотнім і нещасним, як завжди.

«Бідолашний! — пожаліла його Сара. — Цікаво, що ж його так турбує?»

А турбувало його в цю мить ось що.

«Припустимо, — думав він, — припустимо — навіть якщо Кармайкл натрапить на слід тих людей у Москві, — що маленька дівчинка, яку вони забрали з паризької школи мадам Паскаль, — не та, яку ми розшукуємо. Припустимо, що вона виявиться кимсь іншим. Що ж тоді мені робити далі?»

Коли Сара повернулась до будинку, то зустріла міс Мінчін, яка саме спустилась униз, щоб вилаяти кухарку.

— Де це ти тинялися? — накинулась господиня на дівчинку. — Тебе не було кілька годин!

— На вулиці вогко і брудно, — відповіла Сара. — Іти дуже важко, бо мої черевики зовсім стоптані й спадають із ніг.

— Це не причина, — відрізала міс Мінчін. — Не верзіть дурниць!

Сара пішла на кухню. Кухарка щойно отримала сувору догану, тому мала жахливий настрій. Вона тільки й шукала, на кому зігнати злість, і Сара вчасно потрапила їй під руку, як завжди.

— Чого ж це ти так рано? Я думала, тебе цілу ніч не буде, — прошипіла кухарка.

Сара виклала покупки на стіл.

— Ось те, що я мала купити, — сказала вона.

Кухарка подивилась на них, не припиняючи бурчання. Вона справді була в кепському гуморі.

— Чи можна мені щось поїсти? — стиха запитала Сара.

— Чай уже попили, — почулось у відповідь. — Мені що, треба було

1 ... 38 39 40 ... 57
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маленька принцеса», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Маленька принцеса"