Читати книгу - "Моя неймовірна спокуса, Аріана Мел"

Я зустрічаюсь з поглядом, вмить ставшим темною безоднею, і тону в ньому.

Усі думки стрімко вивітрюються з голови, коли теплі пальці забирають склянку з рук і відставляють на низький столик.

Веремій нависає наді мною, змусивши мимоволі відхилитись назад, спершись на лікті. Його посмішка зараз нагадує голодний вишкір. Руки лягають мені на плечі і тягнуть в сторони поли халату оголяючи груди.

Як у сповільненій зйомці дивлюся, як нахиляється його голова. Моє серце шалено звивається у прискореному ритмі. Кров кипить і гарячим вихором б'є у скронях.

Він легко ловить кінчиком язика цю краплю соку між моїми грудьми і неспішно її злизує. Тоді продовжує злизувати всю доріжку аж до верху. Насолоджується.

Моє тіло мимоволі вигинається дугою під його губами. Стогін виривається із горла.

Він розв’язує поясок халату і розпахує його повністю.

Чоловічі пальці пристрасно пестять гарячу шкіру. Груди наливаються і прагнуть його ласк.

А він ніби навмисно, повільно торкається, пестить. Руки подорожують всюди, губи прокладають гарячу доріжку з поцілунків аж до кінчиків пальців на ногах. Він робить це так повільно та чутливо. Насолоджується і смакує цими відчуттями.

Я ще ніколи в житті не почувала себе такою жаданою! Це відчуття зводить з розуму і мені геть забиває памороки. Не витримую напруги, що розростається. Немов уві сні чую власне хрипле благання.

— Веремію, будь ласка.

Те, як він ривком позбавляється свого одягу дає мені чітке розуміння, що він теж більше не в змозі продовжувати цю солодку муку.

Розводжу широко ноги, запрошуючи.

— Злато, — хрипить, запинається.

Він входить в мене ніжно. Обережно починає древній ритм, усе пришвидшуючись. Дивиться невідривно мені у вічі.

Не можу позбутися відчуття, що ми зливаємося не тільки тілами, а й душами.

Ця думка глибоко засідає в мозку і не зникає навіть тоді, коли ми одночасно розсипаємося у найвищій насолоді міріадами зірок.

Оговтавшись обоє мовчимо. Дихання по трохи приходить в норму. А серце не стукоче так скажено. Тоді Веремій піднімає мене на руки і так же мовчки несе у спальню. Кладе на простирадла, а сам вмощується ззаду, обнявши. Огортає мене собою. В цю мить нам не потрібні жодні слова..