Читати книгу - "Туманний Острів, Таня Толчин"

Минув  тиждень з того часу, як Сессіл принесла до селища золотий самородок. Наразі всі зусилля були спрямовані на ремонт невеличкого судна Джегга, яке раніше прибило до Туманного Острова після шторму в водах океану. Корпус чоловіки мали намір збирати біля берега, де у місцевій печері облаштували майстерню. Основні частини судна вже були майже готові, Джегг порався із щоглою, а жінки селища займалися ткацтвом паруса. До цього кропіткого зайняття приєдналася і Неллі, яка вже почувалася значно краще. Як виявилося, дівчина була професійна ткаля та кравчиня, вона охоче ділилася своїми знаннями із рештою жінок. Здавалося, ще з народження боги дали їй до рук нитки та голку, Неллі охоче взялася до роботи, допомагаючи у пошитті одягу для селян. Також вона розповіла, як можна пофарбувати тканину за допомогою різних рослин, адже сірі й нейтральні кольори одягу вже усім приїлися.

Неллі оселилася в жіночій будівлі, а турботливий Джегг допоміг змайструвати ліжко, також пообіцяв зробити і колиску для дитини. Вдячна дівчина в боргу не залишилася, вона пошила для парубка сорочку, оздоблену мереживом вишивки біля коміру.

Усе селище спостерігало за розвитком стосунків між Неллі та Джеггом, адже було очевидно, що зароджується кохання…

— Гарна буде пара… — стара Енн відверто милувалася ними, адже турбота парубка здавалося зворушливою… Він постійно збирав лісові ягоди та брав з кухні трохи меду, щоб приготувати для дівчини корисні ласощі. А Неллі відновлювалася із силами та розквітла, рожеві щічки округлилися, а в сумному та відстороненому погляді з’являлися теплі відблиски щастя.

Сессіл дуже раділа за цю пару, адже Душею відчувала, що богиня Кохання огорнула їх своєю енергією. Наразі цілителька занурилася в роботу, продовжуючи збирати різні трави та корінці, виготовляти мазі, порошки і настоянки. Рассела намагалася уникати. Сессіл навіть не відвідувала загальні трапези, лише похапцем брала з кухні їжу та тікала до своєї оселі пояснюючи це тим, що багато справ. А часом і геть йшла до лісу збирати різні рослини, блукала годинами та вивчала місцеву флору водночас подумки спілкуючись із хранителем острова.

Вже наближався обід, зголоднілі чоловіки кидали свою роботу та прямували до столів, де красувалися паляниці, запечена на вогнищі риба та овочева юшка із відвареними яйцями.

— Джеггу, забери свої креслення зі столу, потім це обговоримо… — невдоволено бурмотів Ноел, хапаючи гарячу паляницю.

— Ще де-що з приводу твого з Джинною житла… Фундамент готовий, а ось і креслення, яке я зробив, — Джегг рився у великій купі пергаментів, що лежала на поверхні стола.

— Друже! Величезне дякую, але їжа для мене наразі важливіша! Я добряче зголоднів! – Ноел зітхнув та взявся за юшку.

— Потім все обговоримо, а зараз обід, — капітан сказав як відрізав, він задумливо окинув поглядом кухню. – Енн! А Сессіл взагалі їсть? Я її давно за трапезою не бачив… — звернувся він запитливо до старої, яка наразі несла запечену рибину до столу.

— Ой, капітане… Вона працює без втоми! Щось перед обідом схопила із їжі, мов пташка та знову пішла свої зілля робити… Руки в неї золоті, мазь виготовила загоювальну, креми для шкіри… усім жінкам в селищі роздала! Ще й на кухні встигає допомогти, самі боги послали нам цю дівчину! – можливо, стара навмисне нахвалювала Сессіл перед капітаном, та і полюбила вона цілительку.

Рассел похмуро мовчав. Йому було геть неприємно після тієї сварки з дівчиною… Добряче тоді хвилювався за неї, коли дізнався, що десь зникла… злякався за Сессіл. А потім те вперте дівчисько почало свій характер показувати! Як справжній лардонець, капітан переконаний, що жінки повинні бути покірні та слухняні, мовчки виконувати усі накази… Ось і спалахнув тоді у гніві, хоча наразі вже шкодував. Треба би поговорити із нею, примиритися…

Сессіл задумливо блукала по гущавині в пошуках червоного моху, якого не вистачало для ліків від кашлю. Енн сказала, що в лісі його багато, треба лише пошукати… Протягом години цілителька нишпорила в траві та кущах, нарешті знайшла старий пень із червоними оксамитовими плямами… той самий мох. Вона обережно зрізала його маленьким клинком та поклала в торбинку.

Прямуючи крізь густі порослі, дівчина не відразу помітила темні верхівки грибів-спаржаків, що сягали колін та нагадували складені парасольки. Вони вважалися отруйними та небезпечними, цілителька десятою дорогою намагалася обминати ці гриби, адже навіть їх запах спричиняв одурманюючий ефект. Побачивши зловісну шляпку спаржака, Сессіл різко відскочила, але нога послизнулася на вогкому ґрунті і дівчина впала на коліна та ненароком заділа один з грибів. Вона відразу відчула неприємний нудотний запах та схопилася на ноги, але надихатися вже встигла… Сессіл похитнулася та закружилася голова… ліс поплив перед очима, а з грудей мимоволі вирвався істеричний регіт, який не було змоги контролювати… Свідомо цілителька розуміла, що треба негайно якнайшвидше дістатися селища.

Енн ще здалека побачила Сессіл, яка кволо пленталася та періодично реготала.

— Боги! Невже напилася?! Що з нею?! – налякана стара кинулася до дівчини. – Дитино, що з тобою?

Цілителька схопилася за Енн, майже повисла на ній, адже ноги геть не слухалися.

— Спаржак… — спромоглася промовити Сессіл, адже накочував черговий приступ сміху.

— Допоможіть! Негайно сюди! – голосила стара.

Рассел, який наразі обговорював із чоловіками креслення корабля схопився з-за столу, стрімко підбіг та підхопив кволу дівчину на руки. Ефект одурманення виявився дивним, наче після вживання наркотиків. Тіло геть не слухалося, та мимоволі атакував істеричний сміх, з’являлося бажання висловити все, що на думці.

— Капітане, це спаржак… Її треба віднести до кімнати та дати багато води, — радила не на жарт налякана стара.

Сессіл здавалася легкою, мов пір’їнка, така маленька та майже невагома… Рассел обережно ніс її на руках, вдивляючись в бліде обличчя. Дівочі зіниці розширилися, а відкриті пухкі вуста жадібно хапали повітря.