Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"

-Єво, на вихідні терміново йдемо по магазинах,- Леся перебувала у гарному гуморі, після того, як дізналася, що зовсім скоро вони поїдуть на такий розкішний відпочинок,- хочу придбати декілька купальників. Можливо чотири, а можливо і цілих десять.

-Леся, ми тільки на десять днів їдемо,- заперечила їй Єва.- Ти що щодня хочеш новий купальник одягати?

- Так і хочу. Кожного дня хочу виглядати по новому, щоб Антон у мене ще сильніш закохався, до безтями, до втрати пульсу,- всміхнулася замріяно Леся подаючи Єві папери,- на обідній перериві обговоримо деталі. І вже мабуть сьогодні запишемося до СПА салону, в солярій. А то ми з тобою такі бліді... Ми обов’язково повинні записатися до солярії.

-Леся це лишнє,- Єві теж передався чудовий настрій подруги,- а от купальник купити треба і подбати про оформлення відпуски.

-Єво,- Леся ще більш нагнулася до вуха подруги роблячи вигляд що разом із нею переглядає папери,-там на пляжі всі такі засмаглі, а ми що білі повинні бути. Нас зовнішній вигляд повинен відповідати тому райському місцеві. І взагалі, якщо ми відразу виліземо на сонце такі всі бліді то і згоріти можемо, а так ми підготуємося.

-Тут, я не можу з тобою не погодитися. А зараз повернимося до роботи, як бачиш нові клієнти зайшли,- Єва кивнула у бік вхідних дверей.

-Єво, а життя прекрасне,- і Леся з усмішкою на обличчі повернулася до свого робочого столу.

  До обідньої перериви лишалося зовсім небагато і саме тоді Єві зателефонувала її мама.

-Доню, сьогодні ввечері, після роботи приходь з Денисом на вечерю,- сказала Катерина Борисівна,- Слава теж буде зі своєю дівчиною.

-У нього з’явилася дівчина?- перепитала Єва, яку ця новина неабияк порадувала.

-Так. І от я і Вася вирішили зібрати вас усіх за вечерею. Посидимо, як одна дружня родина.

-Я можу відпроситися з роботи та приїхати до тебе за раніш та допомогти тобі готувати,- запропонувала Єва.

-Доню не треба. Мені Вася допоможе. Тим більше, що я сьогодні вихідна. То я без проблем впораюся. Твоє завдання полягає в тому, щоб ти з Денисом прийшли вчасно,- сказала Катерина Борисівна,- ну, все не буду відволікати тебе від роботи. У вечері на вас чекаємо.

  Перед тим як їхати на вечерю до батьківського дому Денис з Євою заїхали до магазину та купили квіти для Катерини Борисівні та торт. Тільки тоді коли вже Денис зупинив машину біля будинку Єва сказала йому:

-Якось не встигла тобі сказати, що на вечері ще будуть Слава із своєю дівчиною.

-Із своєю дівчиною?- перепитав Денис, якому відразу дійшло з якою він саме буде дівчиною і про яку ще не здогадується Єва.

-Так, у нього з’явилася дівчина,- підтвердила Єва,- і це не може не радувати. Сподіваюся, вона хороша людина і всім нам сподобається. Нетерпляче хочу з нею познайомитися.

-Можливо ти вже з нею знайома,- сказав Денис, якого зовсім не радувала така перспектива вечері,- Єво, це…

-Денис, мама вже вийшла на ганок, отож, пішли швидше, запізнюватися негарно,- і вона його не дослухала та відчинила дверцята автомобіля та вилізла з салону.

-От дідько,- вилаявся Денис стукнувши кулаками об кермо,- та головне самоконтроль.

  Єва підійшла до своєї мами обійняла її та поцілувала і Денис зробив те саме та подарував квіти. Катерина Борисівна була рада бачити дітей.

-Проходьте до будинку та не стійте на порозі. Слава вже зі Яною прийшли, чекаємо тільки на вас,- у Катерини Борисівни був гарний настрій,- Яна така… , така гарна дівчина…, фігура… Одним словом проходьте скоріш стіл вже накрили.

-Єво, я повинен тебе попередити…,- почав було Денис та на нього ніхто не звернув уваги.

  Єва була не просто здивована, а ніби впала у шоковий стан щойно побачивши, яку Яну обіймає Слава сидячі з нею на дивані у вітальні. Василь Іванович теж сидів біля них і ні на мить не зводив очей з декольте Яни глибоко ковтаючи повітря. Ніби від такого видовища у нього перехоплювало дихання. Яна щось завзято розповідала і тому вони не відразу звернули увагу на тих хто увійшов.

-Ну, тепер коли ми всі у зборі, будемо сідати за стіл.- Катерина Борисівна не відразу помітила здивований стан своєї доньки,- але спочатку познайомтеся…, доню, що з тобою?

-Мамо, нас не треба знайомити, бо ми вже знайомі,- нарешті сказала Єва зустрівшись поглядом з Яною, яка теж від несподіванки відразу затихла.

-Невже знайомі?- Катерина Борисівна не могла нічого зрозуміти.

-Добрий вечір,- Денис потиснув руки чоловікам та злегка обійняв Яну, якій сказав,- радий за тебе.

-А яка я рада, словами не передати,- Яна врешті- решт опанувала себе,- отож Катерино Борисівно, ви мама Єви, а ви Василь Іванович…

-Єва, мені як донька,- Василь Іванович підвівся з дивану та підійшов до Єви поцілував у щоку,- тому мене сміло можна назвати батьком Єви. Правда доню?

-Не варто перебільшувати Василю Івановичу,- Єва ввічливо посміхнулася,-ми з Яною вже знайомі. Ще зовсім нещодавно…

-Не будемо вдаватися в подробиці,- перебив Денис, який зовсім не бажав, щоб усе вилазило на зовні,- я страшенно проголодався. А пахне смачно.

-Проходьте та сідайте за стіл, а там і розмову продовжимо,- запросила до столу всіх Катерина Борисівна.

-Розсідайтеся любі дітки, може вина?- Василь Іванович виявляв гостинність.- Якщо не хочете, є лимонад. Славо, а ну, допоможи розлити напої.

-Звісно, дядечко,- Слава взяв до рук пляшку з лимонадом, а потім звернувся до Яни,- а мені все таки цікаво люба, звідки ти знаєш Єву та Дениса. Невже раніше пересікалися.

-Ну звісно, що пересікалися. Я тобі про нього сто разів розповідала,- Яну здивувало запитання від її хлопця,- Славо, ти мене прямо дивуєш...

-А запечене м’ясо таке смачне. Катерино Борисівно, ви дуже смачно готуєте. А я то думав звідки у моєї Єви такі уміння в кулінарії. А тепер розумію, що вона вся у вас,- Денису не хотілося щоб Слава дізнався, що працює на нього.

-Дякую синку. Сподіваюся ти не ображаєшся, що тебе так називаю?