Читати книгу - "Наслєдіє , Аксінія Ардова "

Ми прибули до "cherry coffee", коли вже повністю стемніло. Таурус на пікапі повернувся до лісу, щоб прибрати тіла загиблих перевертнів і берсерків, і забрати Матвія, коли він повернеться із Земель. Крістіан ще не прийшов до тями, я перевірила його телефон на наявність пропущених дзвінків або повідомлень від батьків. Їх було багато.
-Потрібно щось придумати. Навіть якщо він прийде до тями, додому повертатися йому не можна. - Корній перевірив рукою, чи нормальна температура води у ванній. 
-Я все владнаю.- я вийшла з ванної кімнати, давши можливість Корі змити з тіла Кріса засохлу кров і бруд. Вийшовши на терасу, я набрала номер телефону Офелії.
-Привіт, це Віквея. Вибачте, що змусили вас хвилюватися. З ним усе добре. Ми в лікарні Рокленда. Дідусь потрапив в аварію. Він загинув.
Офелія висловила свої щирі співчуття і сказала, що Крістіан може залишатися зі мною стільки, скільки знадобитися. Я стояла і дивилася на океан. Відчуття порожнечі, немов чорна діра, затягувало мою свідомість. Перед очима миготіли картинки минулого. Пізній вечір. Мені 7. Я сиджу на колінах у Олександра, він перегортає сторінки книжки, з виразом читає казку братів Грімм "Гензель і Гретель". Я дивлюся на нього широко розкритими очима. Він усміхається і гладить долонею мене по волоссю. Мені 14. Ми прикрашаємо різдвяну ялинку. Горить камін. У будинку пахне ялиною і свіжою випічкою. Дідусь бере мене за плечі. Ми стоїмо, дивимося у вікно, за яким падає сніг. Я посміхаюся і міцно його обіймаю.
-Як ти? - Малайя зайшов на терасу і сів на диван. Я витерла сльози тильним боком долоні.
-"Мені боляче.- тремтячим голосом промовила я.
-З часом стане легше.
-Чесно?
-Ні. Болітиме завжди.- Малайя подивився в бік арки, під якою стояв Корній.
-Аланіта відкликала душу Олександра з Долини Вічного Забуття, тепер довіку вона буде покоїтися у Темних Водах Безмовної Заводі, Віквея.
Я глибоко вдихнула, намагаючись дихати рівно, і покивала головою "я розумію."
-У Крістіана на шиї залишиться великий шрам, - Корі підійшов до дивана, на якому сидів Малайя, поклав подушку на його коліна і ліг на неї головою. Хлопець узяв руку Лікана і переплів його пальці зі своїми. Малайя погладив хлопця його по волоссю. 
-Його батьки думають, що це татуювання. Дивні татуювання, що нагадують сліди кігтів. Нехай і далі так думають.- я заплющила очі й вдихнула солоний запах океану. Буде гроза. Я чомусь згадала очі Аланіти. У них колір неба перед тривалим дощем.
-Чому вода? - подивилася я на Малайю. Він перебирав пальцями довгі пасма Корнієвого волосся. Лікан сумно посміхнувся.
-Я був незапланованою дитиною. 
Корі підняв очі й з острахом подивився на Малайю.
-Як він міг?
Малайя знизав плечима, в жесті "хто його знає".
-Тому Тіберій був вигнаний Таурусом зі зграї і позбавлений статусу спадкового Лікана клану?
Я глибоко зітхнула.
- Так. Хоча Найран наполягав на його страті. Скільки б життів можна було врятувати, прислухайся тоді мій дід до нього.
Малайя погладив Корнея пальцями по щоці.
-Мавки - створіння, породжені Вічними Водами, які уособлюють процес переходу душ зі світу живих до світу вічного забуття. Це своєрідне Міжземелля. Вони наділені силою впливати на цикли пов'язані з життям та смертю. Аланіта народила мене в таємниці від своєї матері, чим викликана гнів істоти, здатної наложити прокляття Темних Вод на весь рід до третього коліна. На щастя, Наїна обмежилася тільки мною.
-Вода намагається вбити тебе? - згадавши, як вода, немов болото, втягувала тіло Малайї в печері, запитала я.
- Лише води Безумовної Заводі. В місцях розташування "брам" Міжземелля має дуже тонкі грані, паралелі перетинаються всупереч законам геометрії, реальності спотворюються, межі між світами зникають... Струмок в печері тому доказ.
- промовив Лікан і подивився в бік вхідних дверей.

Приїхали Матвій із Таурусом. Ми вийшли їх зустрічати. Матвій був дуже блідий, здавалося, що він насилу тримається на ногах. Я підійшла й обійняла його. Не знаю чому, але зараз мені хотілося цього більше, ніж дихати.
-Думаю, це має бути у тебе. - Чоловік засунув руку в кишеню куртки і витягнув перстень з сіро-зеленим каменем, який носив Олександр на мізинці лівої руки. Я взяла перстень і стиснула його в долоні.
-Сину, скільки перевертнів було в печері? - Таурус, кульгаючи, обійшов пікап.
- Два. - Малайя уважно дивився на діда. Вожак примружив очі, щільно стиснувши щелепи.
- Одному з них вдалося вижити. Його сліди обриваються біля берегів річки Пенобскот. Ким він був звернений?
-Мною.- Малайя подивився на Корнія, що стояв поруч.

-Серйозно? - Крістіан ходив по кабінету Матвія. - Ти там був менше 12 годин. Як ти встиг перетворити його?
-Це вдається зробити куди швидше, коли кігті татуся-психопата впиваються в горло твоєї матері.- Малая сиділа на дивані, поклавши лікті на коліна та зчепивши руки в кулак, підіперши ним підборіддя.
-Ти можеш заспокоїтися?
-Ні. Не можу.- роздратовано зітхнув Майкс.
-Ти був першим.- закотив очі Малайя. - Цього мало?
-А хотілося б бути ще й єдиним.- єхидно усміхнувся Крістіан, скоса подивившись на Лікана.
Малайя шумно видихнув.
-Ти нестерпний.
-Це те саме, якби Корній сказав: "я буду зустрічатися ще з одним хлопцем, але не переживай, коханий, ти однаково будеш першим", - Майкс зупинився посеред кімнати та схрестив руки на грудях.
-Це не одне й те саме.- Малайя перевів збуджений погляд на Корі. Той поблажливо посміхнувся, мовляв "накоїв, от сам і розбирайся".
-Ти поводишся як егоїстична дитина... - Лікан відкинувся на спинку дивана і взяв долоню Корнія у свою.
-Я виріс єдиною дитиною в сім'ї і не звик ділити батьків з братами чи сестрами. І так, можливо, це егоїстично, але мені цілком влаштовує. Мені неприємно знати, що я перший, але не останній перевертень, якого ти створив. Але той факт, що ти зробив це, тільки щоб врятувати життя матері, злегка пом'якшує моє потрясіння.
-Дякую.- Малайя вимучено посміхнулася.
-Але все одно мене це дуже засмучує.
-Так, Майксе, ти вже казав. 
Лікан тримався щосили.