Читати книгу - "Чужий"

«ФУНКЦІЯ ПОСИЛЕНОГО МОНІТОРИНГУ ГОТОВА ДО ЗАПИТІВ», — відповіла «Матір». Комп’ютерний інтелект не запрограмовано на красномовність, і «Матір» не була винятком.

Далласа це влаштовувало. Він був не в гуморі, щоб теревенити. Капітан швидко написав: «ЩО ТРАПИЛОСЯ, МАТІР?», і завмер в очікуванні…

Не можна сказати, що інший, капітанський відсік на «Ностромо» був дуже просторим, але там було трохи більше місця, ніж в інших відділеннях та камерах, хоч і не набагато. Уздовж стін були встановлені екрани зовнішнього огляду, а ближче до середини п’ять контурних крісел чекали на своїх господарів перед центральним терміналом із миготливими пультами. Ще більший капітанський відсік — це були б гроші на вітер, оскільки екіпаж проводив більшість часу в морозильних камерах у нерухомому стані. Відсік був призначений виключно для роботи, а не для відпочинку чи розваг, і всі, хто там працював, чудово це знали.

Герметичні двері тихо розчинилися вглиб стіни, і увійшли спочатку Кейн разом із Ріплі, а за ними Ламберт з Ешем. Вони звичними й швидкими кроками підійшли до відповідних постів управління за панелями, подібно до старих друзів, які зустрілися після довгої розлуки.

П’яте крісло залишилось поки що порожнім, чекаючи, доки Даллас не повернеться зі свого тет-а-тет із «Матір’ю» — інтелектуальним банком «Ностромо». Це прізвисько було досить влучним і не взятим зі стелі. Люди завжди серйознішають, коли дізнаються про апарати, що бережуть їхнє життя, а машини виконували свою опікунську функцію з такою ж серйозністю і, навіть здавалося, з нотками почуттів.

Члени екіпажу були одягнуті досить невимушено, що відповідало їхньому ще розслабленому стану. Це була повсякденна пародія на уніформу астронавтів. Їхній одяг відображав особистість власника. Сорочки та брюки були пожмакані та зношені за декілька років, як і їхні тіла.

Перший звук, що пролунав у капітанському відсіку після довгих місяців повної тиші, сумарно відобразив настрої всіх розбуджених членів екіпажу, хай навіть вони цього й не усвідомили. Це було невдоволене нявчання Джонса, коли Ріплі поклала його на панель. Потім кіт, що стрибнув на підлогу, почав тертися об коліна Ріплі, коли вона зігнулася на стільці з високою спинкою, і нявчання змінилося муркотінням.

— Ну що, вмикаймося, — Кейн перевіряв свою панель управління, оглядаючи засоби автоматизації і шукаючи невідповідні та нестабільні контакти, а Ріплі та Ламберт клацали необхідними вимикачами та натискали потрібні кнопки.

Коли нові лампочки та кольори почали загорятися на індикаторах і дисплеях, усі хутко пожвавішали. Таке враження, що пристрої раділи появі їх живих партнерів і намагалися за будь-якої можливості продемонструвати їм усі свої таланти.

На індикаторах перед Кейном з’явилися нові цифри та слова. Кейн порівняв їх із тими, що міцно засіли в його пам’яті.

— Виглядає нормально. Тепер давайте подивимося, що там назовні.

Пальці Ламберт послідовно пробіглися рядом щільно розташованих кнопок. Увімкнулися всі екрани на стінах капітанського відсіку, частина дублюючих дрібніших звисала зі стелі, щоб простіше було працювати. Штурман Ламберт уважно подивилася в один із квадратних екранів, що знаходився найближче, і одразу насупилася. Вона побачила частину того, на що очікувала, але головного бракувало. Це було так важливо, що всі інші речі, які були в нормі, її вже не цікавили.

— Де ж Земля?

Кейн уважно вдивлявся у власний екран. Він бачив темряву, всіяну зірками, а крім цього, майже нічого. Якщо навіть припустити, що вони занадто рано залишили гіперпростір, то принаймні вони б мали побачити Сонячну систему на дисплеях. Але її не було, як і очікуваної Землі.

— Ламберт, ти штурман. Скажи ти.

Посередині деяких екранів була зірка, але не Сонце. Вона була іншого кольору, а збільшені на екрані небесні тіла зовсім не нагадували рідні планети. Усе було інше: форма, розмір, кількість.

— Це не наша система, — глухо зазначила Ріплі, хоча це й так було очевидно.

— Можливо, проблема в нашому маршруті, а не в зірках, — голос Кейна звучав не надто переконливо, навіть для нього самого. — Іноді зорельоти виходили з гіперпростору в інший бік від свого пункту призначення. Це може бути збільшене зображення Центавра, а Сонячна система залишилась позаду. Давайте зробимо скан, перш ніж панікувати.

Він промовчав про те, що система на дисплеях нагадувала Центавр не більше, аніж Сонце.

Герметичні рухомі відеокамери на бувалій поверхні «Ностромо» почали тихо рухатися в космічному вакуумі, шукаючи ознак земного тепла в мороці. Допоміжні камери, встановлені на вантажі, який віз «Ностромо», — страхітливе скупчення величезних металевих резервуарів — теж використовувались у пошуках. Земляни минулих століть дуже здивувалися б, якби дізналися, що «Ностромо» везе в міжзоряному просторі значну кількість сирої нафти й по дорозі переганяє її за допомогою власної автоматичної установки, яка безперервно працює.

До того часу як «Ностромо» долетить до земної орбіти, нафта має перетворитися на готовий продукт. Застосування таких методів було необхідністю. Хоча людство винайшло чудові та ефективні замінники палива, це сталося лише після того, як окремі зажерливі особи вичавили останню краплю пального з висушеної Землі. Усі машини, створені людством, працювали на термоядерній та сонячній енергії, але це не могло бути повною заміною нафтопродуктам. Наприклад, за допомогою термоядерної енергії неможливо виготовити пластмасу. Сучасний світ довше протримається без енергії, аніж без пластику, тому місія «Ностромо» та смердюча чорна рідина, яку він поступово переробляв, мали вагоме комерційне значення.

Камери зафіксували довкола лише одну систему, яку можна було побачити в центрі декількох екранів — зірку незвичайного кольору в оточенні безладного намиста з планет, що оберталися навколо неї. Зараз Кейн і Ламберт майже не сумнівалися, що «Ностромо» чомусь узяв курс на цю невідому систему.

Усе ж могла трапитися помилка в часі, але не в просторі. Сонячна система могла бути зліва або справа від цієї зірки. Був точний спосіб це перевірити.

— Виклич службу транспортного контролю, — Кейн прикусив нижню губу. — Якщо ми зможемо отримати від них сигнал, то знатимемо, що в правильному секторі. Якщо ми неподалік від Сонячної системи, то отримаємо відповідь від однієї із зовнішніх станцій-ретрансляторів.

Ламберт перевірила інші кнопки.

— Це міжгалактичний торговельний буксир «Ностромо», реєстраційний номер один-вісім-нуль-два-чотири-шість, що прямує на Землю з наливним вантажем нафти та відповідною установкою для її очищення. Викликаю Антарктичну службу транспортного контролю. Як зрозуміли мене? Прийом.

У динаміках чулося лише слабке безперервне шипіння поміх віддалених зірок. Джонс лежав біля ніг у Ріплі й муркотів в унісон із зірками.

Ламберт спробувала ще раз.

— Міжгалактичний торговельний буксир «Ностромо» викликає службу транспортного контролю із Сонячної системи або Антарктиди. У нас проблеми з навігацією. Це