Читати книгу - "Довбуш, Федькович Юрій"

Єсли тобі би вдалось Довбуша

Яков прехитров штучков підійти

Або, про мене, й приневолити,

Аби від Чори витуманив він

Той хрест,- тогді не бійся, що не станесь

Все так, як я казала.

Секретар

(роздумуючи)

Гм... гм... гм!..

(Радісно.)

Тепер я розумію!! Прехороше!

Препрехороше, Дзвінко! За тото ж

Ти й Довбуша дістанеш!

(Подає їй тапір.)

На ж тобі

Топір сей дорогий і дожидай

У моїй мя кімнаті, де о далі

Порадимось, що прийде нам робити!

Дзвінка

Бих мала по чоло в крові бродити!

(Пріч.)

Секретар сам.

Секретар

Так! по чоло, невісто, по чоло!

Двох народів судьба рішилася,

І пишесь нужда, горе, кров, погибель!

Бо хто безвстидниці завдасть лиш волю,

Той вже не вирветься з їй рук ніколи!..

Вже йдеш? Ходи, ходи!..

(Робиться, що плаче.)

Довбуш. Той, що перше.

Довбуш

Се що тобі!?

Ти плачеш? Що ся стало?

Секретар

Умирає!..

Довбуш

Про бога! хто?

Секретар

Княгиня, милий друже!

Княгиня наша гине! Той пожар!..

Довбуш

А ти ще тут стоїш та не летиш!?

Лікарей! Але нє - мене пішли!

Я скорше від усіх!..

Секретар

Три лікарі

При ній...

Довбуш

І що ж?

Секретар

Усе пропало, кажуть,-

Хіба одна ще річ...

Довбуш

Яка ще річ?

Секретар

Така дивна́ й чудна, що і сказати

Не вмію ти.

Довбуш

Кажи!

(Ловить за ніж.)

Бо ріжу тя!!!

Секретар

Оден циганин має мати хрест,

І що ще знахарський.

Довбуш

І що з хрестом тим?

Я знаю го.

Секретар

Той хрест? О, слава богу!

Тогді усе гаразд!

Довбуш

Який гаразд?

Секретар

Той тільки хрест для неї ти дістанеш -

І житиме!

Довбуш

(борючись з совістев)

Той хрест!..

Секретар

Лиш він оден

Від смерті може спасти ю.

Довбуш

Дістану -

Хоть най і всім циганам гробом стану!

(Пріч.)

Секретар сам.

Секретар

Великий з тя гробар!.. Ха-ха, ха-ха!..

Нам, дипломатам, до Дзвінок у школу

Ходить би ще, єй-богу! Так казав

І наш учитель на колегії

У єзуїтській школі. О-о-о!

Що ж був се за учитель!.. Над усі

Учителі!.. А особливше всіх

Мене він поважав, і жалував,

Для чого я у єзуїтський орден

Не записався. Ба! Я ж думаю,

Що лучче єзуїтом діськи бути,

Як ним лиш зватися. Се я, бувало,

Му ка́жу і доводжу, що таких

Багато більше в світі, як тих, званих,

А він регочеться та мо́ргає.

Відтак знов був він особливший знавця

Усіх дворів шляхоцьких в цілій Польщі,

І всі їх тайни, всі традиції

Так акуратно знав, неначе він

Враз з ними зріс!.. А там знов хто іде?

Жебрущий монах? Бідний ти, старушку:

Приніс - і понесеш порожню пушку!..

Жебрущий монах з бесажками і з паличков. Той, що перше.

Монах

Слава Спасителю!

Секретар

Вовіки слава!

Чи ви лиш, отче, прічком не зблудили?

Монах

Єсли не найду того, що шукаю…

Секретар

І хто се має бути?

Монах

Єзуїтський

Школяр.

Секретар

На йм’я?

Монах

(виймає лист і подає єго секретареві)

Читайте!

Секретар

Га! Мій давній

Учитель! - і до мене!

Монах

Коли так,

То моя місія уда́лася.

(Нишком.)

Тепер ще до марша́лка нищечком.

(Голосно.)

Бувайте ж ми здорові в добрий час!

Та не забудьте часом і за нас!

(Пріч.)

Секретар. Пізніше: маршалок, трабанти, слуги з лушницями.

Секретар

(прочитавши лист)

І се він навіть знає: що я люб’ю

Княгиню!? О ти, боже провидінє,

Ти зовсім злишнє, відколи Лойола

То своє посадив на твій престів!

А также пише ми, аби я слі́див

За тайником в архівах сего замку,

Де дуже важні документи найду,

Котрі ся тичуть і княгині, і

Єї вітця, і матері, і роду,

І що дадуть мені над нев всю власть -

А то таку велику, що мені

Она ся і не снила! Пише также,

Що му уся прихильність воєводи

Для русинів свідома є, і як

Би можна тому лиху запобічи.

А тут знов, при кінці, мені він пише,

Що наш маршалок - близький му свояк

І що дістав вже розказ в кождім ділі

Мені служити, де лиш загадаю.

Чого ж мені у світі більше треба,

Коли зо мнов в союзі пекло й небо!?

До діла ж!

(Плеще в долоні.)

Ге, маршалку! Ге, трабанти!

Кликані виступають з лушницями і стають наокола.

Се розказ воєводи: у сей час

Всіх гуцулів оперед замку скликать!

Сьогодні ж день Варфоломія в них,

Тож легко буде їх усіх зібрати.