Читати книгу - "Щоб у 16 не було запізно"

Але вже не фізично захищаючи, а передусім даючи емоційний прихисток. Зрозумійте: у малюка розум ще не відкритий, а почуття вирують. Це породжує хвилювання і тривогу, перші капризи. Мама радісна і спокійна, як твердиня і фортеця: заспокоює, пестить, угамовує голосом… І, подібно до хвилеріза, стишує бурхливі емоції дитини.

Це важливо! Наше завдання – виростити не просто фізичне тіло, а Особистість! З 12 до 24 місяців психічно закладається можливість людини відчувати. Почуття важливі, їх треба вміти проявляти.

Якщо залишити малюка сам на сам із бурхливим морем емоцій, у нього сформується нестійкий фундамент примхливої егоїстичної людини, яка в житті керуватиметься лише двома посиланнями:

БАЖАННЯ (хочу – і край) і КРИВДА (як реакція, якщо «не по-моєму»).

Щоб спокійніше сприймати постійний гейзер емоцій дворічки, скористайтеся основним правилом гуманної педагогіки[3].

ДИТИНА – це ЯВИЩЕ. Таке ж явище, як дощ або град у погоді. Ну ви ж не кричите в небо, якщо раптом льонув дощ, коли ви саме збиралися на прогулянку? Ви, звісно, зітхнете, можливо, трохи засмутитеся, але зрештою розведете руками і… візьмете парасольку! Так і з дитиною: вона то тішиться, то плаче, то сміється, то сумує, а ви дивіться, дивуйтеся і «беріть парасольку», підлаштовуйтеся під ситуацію.

Зараз багато хто зациклюється на ранньому розвитку дітей. Поміркуймо раціонально. Роззирніться навколо: чи є у вашому оточенні люди, які не вміють читати? Чи багато хто серед ваших знайомих в очі не бачив компа (писати в сучасному світі вже не так-то й потрібно). А чи багато людей ЕМОЦІЙНО СТІЙКИХ, із внутрішнім стрижнем і міцними цінностями?

Ректор Університету практичної психології Микола Козлов, доктор психологічних наук і щасливий батько п’ятьох дітей, в одному з інтерв’ю висловив думку про ранній розвиток:

«Небезпека раннього розвитку полягає не в тому, що дітей розвивають занадто рано (щодо чого рано? щодо того, що не розвивають інших дітей?), а в тому, що управління інтелектуальним розвитком не доповнюється управлінням розвитком особистісним. Якщо у вундеркінда немає справжнього внутрішнього стрижня, емоційної стабільності, продуманих цінностей і розвинених комунікативних навичок, то багаж знань для нього стає не капіталом, а тягарем».

Психосоматика і Нова Німецька Медицина (ННМ) Доктора Хамера. Психосоматику я вивчала з В’ячеславом Нойфельдом, учнем і послідовником доктора Хамера. Ви можете знайти ці знання, ввівши в пошуку «Нова Німецька Медицина», краще на сайті В’ячеслава, оскільки в інтернеті багато аматорських перекладів, а все, що стосується здоров’я, має бути точним, тут помилки небезпечні. Основою методу є доцільність усіх реакцій організму, визначення «хворої» тканини і конфлікту, що призвів до неї. Тобто коли з’являються симптоми (традиційно на що і звертаємо увагу) і вигукуємо «захворіли», в ННМ вважається одужанням. І організм точно знає, що робити. Варто лишень створити умови для подолання хвороби. А щоб допомогти: 1 – усвідомлено усунути актуальність конфлікту; 2 – приймати ванни з сіллю; 3 – слухати спеціальну музику, яка вібраціями налаштовує організм на відновлення. Це схематичний опис. Якщо ви теж вважаєте, що всі хвороби – це сигнали мозку на наші емоційні реакції, познайомтеся детальніше з ННМ! Нашу сім’ю ці знання справді врятували від багатьох «хвороб».

Повернутися

До речі, чудова книга Памели Друкерман має саме таку назву. Раджу прочитати.

Повернутися

Засновник і батько Гуманної педагогіки – великий Учитель Шалва Олександрович Амонашвілі. Гуманна – не значить добренька, а навіть доволі жорстка система виховання і освіти маленької Особистості, заснована на духовно-філософських законах, глибоких законах психології та педагогіки, а також творчості. Виховуючи малюка, запитуйте себе, яку грань його особистості я зараз підживлюю? Якими образами наповнюю його серце? У сучасному світі, де дуже розпливчасті поняття свободи, гуманна педагогіка створює простір для творення Особистості. Це неймовірно цікавий процес! Ви можете перейти на сайт Шалви Амонашвілі і почитати його книжки.

Повернутися