Читати книгу - "Його жага, Альбіна Яблонська"

— Я не шпигував. Я просто спостерігав, милувався тобою. — Він зробив крок, простягнув до мене руку. Взяв пасмо волосся і почав натирати його великим пальцем. Було неприємно, він лякав мене до мандражу в кістках. — Поки що я просто дивлюся. І не можу повірити, Камілло... що ти така гарна. 

— Ні... — проковтнула я слину й задкувала до дверей. — Ні, не смій так казати.

— За цей час ти погарнішала... Чи, може, це просто я тебе давно не бачив?

— Не торкайся мене! — кричала я, вириваючи волосся з чіпких пальців. — Не смій мене чіпати й стежити за мною! Бо я все розповім шерифу! Я тебе засаджу назад! Ти гнитимеш у в'язниці до кінця своїх днів, виродок!

Я вхопилася за ручку дверей. Мала намір гримнути ними на знак фіналу. 

Але він встиг це сказати:

— Ти ж сама тепер знаєш... Я не дам тобі спокою. Вже ніколи.