Читати книгу - "Покохай мене, Стефанія Лін"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ви… Ти. Ти казав, захочу — попрошу. Я…
Слова застрягають, Данте уважно слухає. Розглядає, наче роздягає. Очима сирени по обличчю ковзає і в цей час ледь відчутно всміхається.
— Що ж ти прийшла просити?
Опускаю погляд на його шию, потім нижче, до широких плечей, сорочки, на якій кілька ґудзиків розстібнуті, і ще нижче. А потім знову на нього поглядаю. Прямо в очі, сподіваючись — зрозуміє без слів. Та він ніяк не реагує. Знущається, а може чекає запрошення? Я не знаю. У цих справа зовсім не маю досвіду.
Глибоко вдихаю. Так кілька разів.
— Тебе собі. Прямо зараз.
Серце робить кульбіт. Могло б, то втекло з тіла, аби не відчувати того, що транслюю. Заціпеніла, налякана, горю всюди. Шкіра голками вкривається в очікуванні реакції, а її немає. Данте просто дивиться в очі. Обличчя кам'яне, жодної емоції. Взагалі.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Покохай мене, Стефанія Лін», після закриття браузера.
