Читати книгу - "Наслєдіє , Аксінія Ардова "

Крістіан замовив каву, вишневий мафін, і ми пішли до столика на трасі, який вже можна назвати "нашим". Коли наша компанія відкрила "Cherry Coffee" для відпочинку у вихідні, ми заздалегідь бронювали його, але потім Кайлеб зробив терасу, на кшталт на vip-зони, і столик з видом на океан став "тільки нашим". Через півгодини до нас з Крісом приєдналася Гейлі, трохи пізніше Лайвлі, Аян і Джексон. Вечір пройшов чудово, ми обговорювали майбутню вечірку на честь закінчення навчального року і домовилися з Кайлебом про святкове меню. Час від часу, зустрічаючись поглядом з Корнієм, який сьогодні, як я зрозуміла, працював на барі, мене відвідувала одна й та сама думка, з якою я планувала розібратися після повернення додому.

Всю дорогу до будинку я дивилася не у вікно на зоряне небо, як зазвичай це роблю, а на браслет із чорного аметисту, який носила скільки себе пам'ятаю. Це був подарунок від Олександра. У Корнія були такі ж на обох зап'ястях. Це просто збіг? Не думаю. Враховуючи ще дещо, що не давало мені спокою весь сьогоднішній вечір.
- Я поставлю машину в гараж, погодую Майло, і ми прийдемо... - Втомленим голосом сказав Крістіан, зупиняючи позашляховик біля мого будинку.
Я кивнула на знак згоди і відчинила дверцята автомобіля. Пахло дощем і лавандою. Вийшла з машини й перекинула голову назад. Темні грозові хмари густою пеленою затягнули небо, приховуючи зірки. На повні груди вдихнувши нічне повітря, неспішно пішла до будинку.
Кріс завжди ночував зі мною, коли Олександр їхав у своїх нічних справах. Так сталося одного разу, років п'ять тому, і тривало до цього часу. Раніше, їдучи, Александер залишав мене з нянькою, місіс Льюїс, ми з нею пекли арахісове печиво й дивилися Гаррі Поттера, якщо погода була холодною й дощовою, розсаджували лаванду під вікнами будинку й ходили збирати ягоди до лісу, якщо було тепло й сонячно. Мені подобалося проводити час з місіс Льюїс, викладачкою англійської літератури в минулому, тому як вона була досить веселою, життєрадісною та дуже розумною жінкою. Саме вона прищепила мені любов до книжок і суконь із рюшами. 
"Ти маєш одягатися як справжня леді, Віквея, дитино моя. Джинси і спортивні костюми одяг виключно для таких ось симпатичних блакитнооких хлопчиків". Скуйовджуючи волосся на голові Крістіана, який сидів поруч зі мною на покривалі біля невеликого надувного басейну, говорила місіс Льюїс, дивлячись на мене з-під опущених вій і посміхаючись. Потім лікарі виявили в моєї няні "дурну", як її називала жінка, пухлину, поклали на обстеження в лікарню в Портленді, ми з дідусем щоп'ятниці їздили її провідувати. Пізніше виявилося, що пухлина місіс Льюїс зовсім не "дурна" а злоякісна саркома, страшна і невиліковна. Через два місяці моя няня померла. На похороні ми були з дідусем і Крістіаном.
Наступного дня Кріс прийшов до нас додому і, стоячи в дверях, тремтячим голосом сказав Олександру  про те, що якщо місіс Льюїс більше не зможе бути моєю нянею, то тепер він наглядатиме за мною, якщо дідусеві доведеться залишити мене саму вночі вдома. Не знаю чому, але Олександр погодився, висунувши одну умову, з нами мав ночувати пес Крістіана. Дідусь сказав, що Майло насправді дуже розумний і сильний пес, незважаючи на те, що у свої п'ять років має вигляд невеликого бегімота. У Майло завжди були проблеми з надмірною вагою. Ну любить він поїсти і нічого з цим не поробиш. Думаю дідусеві подобаеться Майло.

Я увійшла до своєї кімнати і навіть не змінивши одяг, відкрила ноутбук і ввела в рядку пошуку Google: "чорний аметист". Серед безлічі посилань, натиснула на перше.
Цитую: "Чорний варіант аметисту має неймовірно потужні цілющі властивості. Цей камінь найкраще допомагає при різних захворюваннях нервової системи. Чорні кристали позитивно впливають на роботу першої Кореневої чакри, саме в ній криються причини кожної проблеми й кожного захворювання. Медитація з аметистами допомагає опрацювати негатив і дістатися до істини - першопричини недуги, що виникла, або неприємної ситуації."
Нічого не зрозуміло, але будемо вважати, що з цим справилися. Приступимо до найбільш хвилюючого. Я взяла аркуш паперу, олівець і за пам'яттю намалювала татуювання, яке бачила сьогодні на шиї у Корнія, зображення двох місяців: молодий місяць, у ньому повний місяць, трохи менший, і ворон, що летить, на їхньому тлі. Сфотографувала малюнок на телефон і пропустила зображення через Google об'єктив. Ну і що я, цікаво, очікувала? Посилання на тату-салон, де зробили татуювання Корнія? Ні, мені хотілося знайти відповідь, якого дідька точно таке ж було на шиї у Олександра. Я закрила ноутбук і пішла приймати душ.
Крістіан прийшов через 10 хвилин після того, як я спустилася на кухню, зварила собі каву з молоком, йому американо без додавань, для Майло нарізала шматочками його улюблені ласощі - сир. Ми всі разом вийшли на веранду і сіли на невеликий диванчик, застелений різнокольоровим вовняним пледом.
-"Сьогодні добре видно Чумацький Шлях..." Майкс підняв руку і пальцем провів уздовж сузір'я, що тягнеться по всьому небу. - Батько хоче, щоб я вступав до Дартмутського коледжу в Гановері, якщо все ж за рік не передумаю і не вирішу пов'язати своє життя з медициною. Там найкраща в штаті команда з лакросу.
-Це не так вже й далеко від Кемдена, - я гладила Майло, що лежав у мене на колінах.
-4 год. 12 хв. (246,7 мил.) їзди автомобілем... - Крістіан подивився на мене, посміхнувшись, потім знову підняв погляд на зоряне небо.
-А чого хочеш ти? - запитала я, спостерігаючи з яким захопленням дивився на небо хлопець.
-Телескоп у будиночок на дереві. Може все ж таки поставимо? У мене якраз є зайві п'ять сотень.- підморгнув мені Кріс. Я посміхнулася у відповідь і поклала голову йому на плече.
Своїм умінням майстерно уникати відповідей він нагадував мені Александра. Якщо дідусь просто давав зрозуміти, що розмова закінчилася, то Майкс переводив тему розмови на щось на кшталт телескопа.
-Гаразд, ходімо спати. А то комусь вранці до доктора Спейсбері їхати. - Крістіан подивився на Майло і погладив його по голові. Пес зліз із дивана і неспішно поплив у будинок.
-"Чи не тільки мені здається, що він розуміє все, про що ми говоримо?" - піднявши брову, запитала я, проводжаючи поглядом пса, який ледаче перевалювався з лапи на лапу.
-Після того випадку з моєю ключкою для лакросу, я вже нічому не дивуюся... - хмикнув хлопець, прямуючи в будинок слідом за Майло. Я розсміялася, згадавши, як торік, коли Крістіана затвердили на посаду капітана команди і він багато часу почав приділяти тренуванням і, як наслідок, менше за Майло, пес додумався ховати ключку в гаражі за газонокосаркою, щоб Кріс, шукаючи її, запізнювався на тренування. Хлопцеві довелося йти на компроміс і він почав брати цього бовдура з собою. Він грав, а ми з Майло сиділи на ковдрі під деревом і їли сирні палички або кекси з корицею. Гейлі не любить лакрос, гольф вона вважає більш гідним захопленням для майбутнього лікаря, і собак вона не любить, у неї алергія на шерсть, тому компанію на тренуваннях Крістіана вона мені складала дуже рідко, і тільки коли їй про щось "дівчаче" поговорити потрібно було..