Читати книгу - "Українська міфологія"

шо вже в неї був, та й принесла муки, каже: «А я тобі даю з мисков, з усім, бери собі ту муку». В неділю. Та й всьо… [То] корову так мучило, шо гибель бýла. Кров з корови текла. Нать міліцію викликали, ну а міліція так його загрузила, шо як будеш говорити, ’би с знав, шо ми тебе випишемо… Так ся чоловік мучив. Ну а потому якийсь з Розсівни (с. Росільна — В. Г.) прийшов, каже: «Николо, скажи Юзеви, най прийдé до мене, я йому помóжу його продати». І так продав. То дійсно правда. Його не збудетесь».[696]

— «А в мами такі були люди, шо продали [їм]. З Угринева. Привéла жінка чоловіка [до мами-ворожки]. І в него був син лікарем, донька вчительков, — не такий дурний був, бо не вивчив би тих дітий. Ну та й привела, а він такий страшний, все каже: «У-у-у! У-у-у!» (ричить — В. Г.). А я кажу: «Мамо, а шо це він?» І так вив, вив… Мама потім каже: «Купив собі…» Пішов на базар та й хотів купити конюшини. А там була конюшина така тана (дешева — В. Г.), шо страшне. Підійшов та й каже: «По чому в вас конюшина?» Вона сказала. Він думає «Треба купити, аби танше». Ну та й купив. Вже так відніс. А та жінка вже десь щезла. Так відніс десь три-штири метри, і не годен від землі відірвати — десь двадцать п’ять кільо. А він купив нечисту силу ше з тим. Відриває — і не може. Вони лишили там то всьо і пішли. Вони прийшли д’ хаті, але він такий слабий, шо не годен д’хаті прийти. Та й, каже, прийшли д’хаті, ну та й чоловік не йде до хати, але йде до стайні. Шось таке йому зробилося в голові. Та й в стайні його в яслі упакувало шось. Так угору раком. І він не міг сі збути. Та й приходили сюда, та й мама відмовлєла. Та й від хати відогнала, а від него не могла, і він так і помер. А тоді вже [чорт його] освободив. Ніколи не купувати, як продає та й каже: «Купуй з усім». О. Як «з усім» — не дай бог. То є таке в богачів. Та й перепродують».[697]

— «То як онде в Миколєсинах було, в Татарино, купив Ющенко хату собі, там колись була на тім місці кузня стара. І то всьо подвір’я йому продали гет повністю, сказали: «Оце, — кажуть, — всьо твоє». От він в тій хаті собі був, і в тій хаті ніхто не може бути і тепер, той гет лишив. Дача сильна, я видів, але там жити не можна. Не дає він (дідько — Л. О.) там жити нікому».[698]

— «Най Бог боронить таку біду мати. Один тут не знав, коли купував, а купив з чимось, а потому, кажуть, шо його так мучило… то він гет спух, то він гет до ксьондза ходив, той ксьондз ходив кропити туда, то страшне. То в хаті не дає і спати, кажуть, шо воно гримає, шось там в комині лускає, шо то нема ні спаннє ніякого».[699]

Усвідомивши, що й до чого, покупець міг повернути «товар»:

— «Нє, той наразі нє, той не міг керувати, бо той ж не знає, шо він купив, — той ше збитки робить тому ґазді. А якшо вже добре зрозумів, шо він купив, то йде до того ґазди абощо і каже: «То, шо мені продав, я тобі гет то всьо завертаю, гет зо всім. Колись ніхто тобі би не купив гет зо всім… я тобі, каже, продаю будинок гет зо всім, всьо маєш, всьо в хаті є!» Ото колись старожили таке говорили».[700]

— «З усім — то це в нас жив такий Ковалик. Він такій мав того нетрудного. Прийшов оден сусід. А той мав у клітці канарейки. Питає: «Ти не хочеш?» А той каже: «Та я хочу. Продаш мені». А той каже: «Продаю я тобі з усім». Ну а той взєв. Приніс додоми, каже: «Як шось сі зачинає тарабанити!» Я одніс ті канарейки до него. І в него дівчина сі повішала на ніч. Його донька повішалась. То той нетрудний, він всьо…»[701]

— «Домовик — то є чорт. Люди мают. І панок, і чорт кажут. Тут є хата, там нихто не жиє. І колись там, знаєте як? Породила дитину — колиски нема. Пішла позичила колиски (він лісником робив), принесла додому, положила дівчинку… Та й вона з хати — колиска колишецця. І сóніє дитина. Але як вона прийшла по ту колиску, той мужчина казав: «Я даю тобі зи всім». Та й вона принесла додому. І та дитина колишеці, сóніє… потому вона віднесла ту колиску. Каже: «Петре, ти давесь мені зи всім, і я тобі віддаю ту колиску зи всім». А якби була не віддала, то було б ту дитину замучило. То мама розказувала».[702]

Водночас подекуди вірять, що така угода не має зворотної дії: «Мого чоловіка дядько мав того біса. Він купив хату, ну, так недалеко в сусідів купив хату. Він знав, шо той дядько має того біса, чорта, але забаглась йому та хата, і всьо — він буде купувати ту хату. Купив ту хату і купив того біса, шо він не купував його. Він потім пішов до того сусіда та й каже йому: «Слухай, я в тебе тільки хату брав, а чорта твого я не брав». А він йому каже: «А чого ж ти в мене зразу не питав? Я продавав хату зо всім». А зо всім — то було з чортом».[703]

Відповідно той, хто випадково купив «зайве», міг спробувати й собі позбутися його в такий самий спосіб: «Як він за Польщу не мав землі, то він соляркою трохи занімався, а більший час полотно робив. І в нього зносився верстат, і він дивиться — продається верстат. Дядько продає, каже: «Тіко купуй зі всім». Він каже: «Конєшно, зі всім» (Людина не поніла, для чого він сказав, шоб взяв верстата зо всім.) Ну, він привіз, в хаті поставив, зібрав, наложив основу, попробував, як робе, і ліг спати. Погасив лампу та й ліг… чує — верстат робе. До рання основа вся вироблена. Він рано пішов, найняв фуру, верстата