Читати книгу - "Мудакам тут не місце"

Висновок

Суть цієї невеличкої книжки досить проста: нам усім дається так багато годин життя тут, на Землі. Хіба не чудово було б, якби ми могли рухатися нашим життям, не зустрічаючи людей, що принижують нас своїми образливими зауваженнями і вчинками? Мета цієї книжки — викоренити таких людей із нашого життя і провчати їх, коли вони позбавляють інших самоповаги і гідності. Якщо ви дійсно стомилися жити в Мерзотникополісі, якщо ви не бажаєте щодня почуватися ніби на прогулянці проспектом Мудаків, — чудово, тоді це ваша справа — допомогти побудувати і сформувати цивілізоване робоче місце. Звісно ж, ви вже щось дізналися про це. Та чи не прийшов час використати бодай дещицю на практиці?

Від автора

Дорогі читачі!

Як ви вже переконалися, я багато чого дізнався від людей, які люб’язно надсилали мені історії і поради про книжку «Мудакам тут не місце». Я залюбки продовжив би наше спілкування. Отже, якщо ви хочете надіслати мені електронного листа про ваш досвід зустрічей із мудаками і про те, що ви дізналися про їхнє приборкання, а також як виживаєте в їхньому оточенні чи про будь-що інше, будь ласка, відвідайте мій блог на www.bobsutton.net і просто натисніть на кнопку «Надішліть мені електронного листа» в лівому верхньому кутку. Крім того, у моєму блозі ви можете прочитати і прокоментувати інші історії про мудаків на робочому місці та про управління ними, нові статті й дослідження з цього питання, а також пов’язані з ним думки і новини. Будь ласка, зверніть увагу, що, надсилаючи свою історію, ви даєте мені дозвіл використовувати її в моїх лекціях, промовах і публікаціях. Проте я обіцяю не оприлюднювати ваше ім’я, якщо ви не надали мені прямого дозволу на це.

Спасибі, я з нетерпінням чекаю на ваші листи.

Роберт Саттон,

Стенфордський університет

Додаткова література

Тут зібрані мої улюблені книжки і статті для тих, хто хоче більше довідатися про злостивих людей; шкоду, яку вони завдають; і те, як їх зупинити. Крім того, до списку ввійшли кілька моїх улюблених книжок про знаменитих деспотів, а також вибрані твори про людей та їхні робочі місця.

Ashforth, Blake. “Petty Tyranny in Organizations.” Human Relations 47 (1994): 755–79.

Bowe, John, Marisa Bowe, and Sabin Streeter, eds. Gig: Americans Talk About Their Jobs at the Turn of the Millennium. New York: Crown, 2000.

Buchanan, Paul. “Is it Against the Law to Be a Jerk?” Essay for the Washington State Bar Association, http://www.wsba.org/media/publications/barnews/archives/2001/feb-01-against.htm, 2001.

Cowan, John. Small Decencies: Reflections and Meditations on Being Human at Work. New York: HarperBusiness, 1992.

Davenport, Noa, Ruth Distler Schwartz, and Gail Pursell Elliott. Mobbing: Emotional Abuse in the American Workplace. Ames, Iowa: Civil Society Publishing, 2002.

Einarsen, Ståle, Helge Hoel, Dieter Zapf, and Cary L. Cooper. Bullying and Emotional Abuse in the Workplace: International Perspectives in Research and Practice. London: Taylor & Francis, 2003.

Feinstein, John. A Season on the Brink: A Year with Bob Knight and the Indiana Hoosiers. New York: Simon & Schuster, 1989.

Fox, Suzy, and Paul E. Spector, eds. Counterproductive Work Behavior: Investigations of Actors and Targets. Washington, D.C.: American Psychological Association, 2005.

Frost, Peter J. Toxic Emotions at Work: How Compassionate Managers Handle Pain and Conflict. Boston: Harvard Business School Press, 2003.

Hornstein, Harvey A. Brutal Bosses and Their Prey: How to Identify and Overcome Abuse in the Workplace. New York: Riverhead Press, 1996.

Huselid, Mark A., Brian E. Becker, and Richard W. Beatty. The Workforce Scorecard: Managing Human Capital to Execute Strategy. Boston: Harvard Business School Press, 2005.

Kramer, Roderick M. “The Great Intimidators.” Harvard Business Review, February 2006, 88–97.

MacKenzie, Gordon. Orbiting the Giant Hairball: A Corporate Fool’s Guide to Surviving with Grace. New York: Viking, 1998.

McLean, Bethany, and Peter Elkind. The Smartest Guys in the Room: The Amazing Rise and Scandalous Fall of Enron. New York: Portfolio, 2003.

Media.mit.edu/press/jerk-o-meter. Visit this site to learn more about how the Jerk-O-Meter works and the research that led to this invention.

Mnookin, Seth. Hard News: The Scandals at The New York Times and Their Meaning for American Media. New York: Random House, 2004.

O’Reilly, Charles A., and Jeffrey Pfeffer. Hidden Value: How Great Companies Achieve Extraordinary Results with Ordinary People. Boston: Harvard Business School Press, 2000.

Pearson, Christine M., and Christine L. Porath. “On the Nature, Consequences, and Remedies of Workplace Incivility: No Time for ‘Nice’? Think Again.” Academy of Management Executive 19, no. 1 (2005): 7–18.

Pfeffer, Jeffrey. The Human Equation: Building Profits by Putting People First. Boston: Harvard Business School Press, 1998.

Seligman, Martin. Learned Optimism: How to Change Your Mind and Your Life. New York: Free Press, 1998.

Stump, Al. Cobb: A Biography. Chapel Hill, N.C.: Algonquin, 1994.

Van Maanen, John. “The Asshole.” In Policing: A View from the Streets, edited by P.K. Manning and John Van Maanen, 231–38. Santa Monica, Calif: Goodyear, 1978.

Weick, Karl. “Small Wins: Redefining the Scale of Social Problems.” American Psychologist 39 (1984): 40–49.

Подяки

Було цікаво писати «Мудакам тут не місце». Ніколи б не подумав, що скажу так про книжку. Це моя четверта книжка з менеджменту. Я люблю їх усі, та відкриюся: писати три попередні — то був нестерпний біль, значною мірою відсутній цього разу. Це було дуже весело, незважаючи на звичні періоди розчарування і плутанини, бо щойно люди чули назву, одразу починали розповідати мені цікаві історії, вказуючи на джерела і роблячи мені безліч інших люб’язностей, що перетворило роботу над книжкою на найчудовішу і найзахопливішу пригоду мого життя. Часто здавалося, наче я просто мав послухати, що мені говорили люди, згадати деякі дослідження і теорії, поглянути на те, що відбувалося навколо мене, проаналізувати те, що вже відбулося, все це записати, а також подякувати всім, хто так чи інакше мені допоміг.

Перш за все я дякую двом редакторам, які заохочували мене написати есе, що перетворилося на книжку. Незважаючи на припущення, що вони коригуватимуть мою манеру письма або, принаймні, запитають, чи такий несолідний стиль викладу думок дійсно необхідний, вони жодного разу не скаржилися на публікування слова «мудак» у своїх солідних виданнях. У лютому 2004 року старший редактор Юлія Кірбі і редактор Томас Стюарт