Читати книгу - "Клуб: їх таємниці vs твоє життя, Джулія Ромуш"

Розділ 36. Брей Легран.

Я прокинувся під наполегливий дзвін телефону о другій годині ночі. Телефонував невідомий номер. Перші два рази я сонно змахнув пальцем, скидаючи дзвінок, а на третій вже був готовий послати до чорта цього товариського гівнюка. 

 

Підняв трубку, як у вухо чітким механічним голосом протараторили: "Вас очікує Крістофер Блек. Зараз.", і відразу ж почулися гудки. 

 

Це точно була його стара манірна секретарка, яка своє місце заслужила тим, що просто пережила всіх своїх конкуренток. 

 

Терміново, а аякже, блять. Я сидів у нього в приймальні вже годину, при тому, що зараз було три години ночі. 

 

Пропащий покруч. Я був впевнений, що він витягнув мене в такий час спеціально, особливо коли з його кабінету в черговий раз ледве виповзла його гаряча подружка, яку він тільки що трахнув так, що вона ледве перебирала ногами, а на обличчі було тупе блаженство. 

 

Ще з минулої нашої зустрічі я зрозумів, що на груповушки ми один одного не покличемо. Хоч цей козел і був старший за мене всього на пару років, але всім своїм зверхнім виглядом давав зрозуміти, що вважав мене якимось пацаном. Мудило!

 

З такими як він у мене розмова була особлива, і після цієї розмови вони досить швидко починали ставитися до мене якщо не з острахом, то з належним розумінням, що я жартувати не збираюся. 

 

В нашу першу зустріч, поки це чмо жартував на рахунок мого прохання, я його з розбитим носом, подумки занурював в унітаз мордою вниз. В якийсь момент я навіть забув про Енді й просто одними губами посміхався цьому придурку, пильно стежачи за ним поглядом і вже прикидаючи скільки разів його потрібно буде вдарити об стіл, щоб він трішки став простіше. Ну, ось зовсім небагато прочуханки й у нього змінився б і настрій, і ставлення, і колір обличчя. 

 

Ну, і зараз він не приховував свою зверхність і презирство. Гаразд, мені ще не довго буде потрібна твоя допомога, і коли я закінчу з Енді, я згадаю про тебе. 

 

- Прошу, - з явною насмішкою, він вказав на крісло. 

 

Я вів внутрішню боротьбу, щоб не врізати йому прямо на місці. Весь кабінет просочився сексом, а його баба тільки що повалила і тепер він кликав мене, пропонуючи почати розмову. 

 

Це було не схоже на понти, Блек, швидше, намагався мене принизити, вказати на моє місце й упивався тим, що я був змушений це терпіти. Поки що. Я терпів це поки що. На скільки я зрозумів, він знаходив слабкі моральні точки й тиснув на них, поки людина не ламалася. Що ж, я був більше старого загартування і волів слабкі фізичні точки. Знаходив їх ще швидше і тиснув, тиснув, тиснув поки іноді не ламав. 

 

- Не розбудив? - Награно ввічливо запитав Блек, - прошу вибачення. 

 

Я запам'ятав, колись я теж попрошу вибачення таким же тоном.

 

- Що-небудь випити?  - Він, мати його, тягнув час, - без проблем дістався?  У поста охорони не виникло проблем?  Я розпорядився, щоб ...

 

 - Що в тебе?  - Я ковтнув і стиснув руки в кулаки, борючись з роздратуванням.  Роздратування - не мій союзник.

 

 - А!  - Блек немов отямився, - я покликав тебе сюди, щоб ти ознайомився з цим ... - і недбало кинув мені досить важку теку. Теку про Енді.  Тут було все, що йому вдалося про неї дізнатися.

 

Гаразд, за таке я був готовий почекати й навіть трохи заспокоївся, гортаючи й перебираючи папірці про дівчисько.Було зібрано багато різної детальної інформації, але все було не те.  Я хотів знати не те.  Я хотів знати те, про що не міг запитати.Наполовину японка, де навчалася, де жила, з ким дружила, що любила ... Але де, чорт забирай, інформація про те, з ким спала і чому вона так схожа на Ракель?!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно