BooksUkraine.com » Жіночий роман » Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова 📚 - Українською

Читати книгу - "Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова"

101
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Лялька, або Бухгалтер на вимогу" автора Анна Пахомова. Жанр книги: Жіночий роман. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 71
Перейти на сторінку:
ч. 25 Віолетта

25

Віолетта

Без Артура я різко ніяковію перед його матір’ю. Здається, жінка бачить мене наскрізь, і я не знаю як себе з нею тримати. Артур додавав якусь впевненість мені, хоч я сама того і не усвідомлювала.

- У нас по плану десерт, - коли вийшов Артур продовжила Ліна Георгіївна, втамувавши своє розчарування.

Брудні тарілки прибрала прислуга, і нам подали какао і відкритий пиріг з  ягідною начинкою. Не знаю як він правильно називається. Але на смак – мені дуже сподобався. Та і їсти звичайний десерт було набагато зручніше, не те що равлики.

Після обіду Артурова мати запросила мене в глиб будинку.

Її майстерня, а кімната завішана тканинами та уквітчана манекенами не залишала сумніву щодо свого призначення, дуже сильно мене вразила. Високі французькі вікна давали багато світла. В проміжок між вікнами стояв велетенський білий стіл із зручними м’яким кріслом.

Стіл був завалений малюнками та якимось кресленнями.

- Тепер можна подивитись і на твою творчість, - і Лана Георгіївна витрусила вміст мого пакету на стіл.

Я розхвилювалась, адже вибирала кращі із своїх мережев, та все одно боялась, що вони не сподобаються модельєру.

Але жінка занурилась у їх вивчення, роздивляючись на світло, пропускаючи рельєф крізь пальці, і певний час ніби забула про моє існування. Потім почала прикладати мереживо до манекенів, загинаючи краї та імітуючи комірці. Щось собі думала. Я боялась зайвий раз дихати.

- Це прекрасно! – нарешті видала вердикт пані Журба. – Ось поглянь, що  я задумала.

І вона почала малювати олівцем прямо по готовому ескізу примальовуючи оранжевій сукні манжети і комірці.

Робота за кілька митей поглинула і мене. Це було справді дуже цікаво. Ми обговорювали фасон  і фактуру тканин. Я звісно мало тямилась на моді, але Ліна Георгіївна все одно залишилась дуже задоволеною.
Вона щось собі увесь час помічала то в блокноті то на папірцях. Її красиві пальці літали над усім цим з невимушеною легкістю музиканта, очі палали ентузіазмом, який передавався і мені. І от я вже не зчулась як пообіцяла їй сплести цілу купу різних речей.

Брюгге – один із найскладніших видів мережива. Але Артурова мати стрясла з мене навіть обіцянку сплести Бенш. Це сплетене гачком тло, прикрашене узорами за допомогою коклюшок.

- Нитки! Віолетточко, ти маєш брати ніяк не бавовну! – наставляла мене пані Ліна.

- Так, звісно, - погодилась я з нею.

Бавовна надто товста для того, що ми задумали.

Розпрощались ми із Журбою вдоволені одна одною. Я отримала щедрий завдаток на нитки, і купу ескізів того, що маю сплести. І це був тільки початок, бо пані Ліна пообіцяла мені скинути до кінця тижня більш детальні інструкції, що і як вона хоче.

Увесь вечір я інвентаризувала свої запаси, передчуваючи чимало роботи.

 Навіть Артур і почуття до нього відійшли на другий план. За що  я була дуже вдячна Ліні Георгіївні.

Мама мене не чіпала. Зайнята серіалом вона нічого не бачила навколо.

Наступного дня я відвідала лікаря, отримала закритий лікарняний, пройшлась магазинами з швейною фурнітурою, і решту дня блаженно плела заготовки для майбутнього мережива.

На роботу виходити після всього було трішки лячно. Що мене чекає в фірмі Артура?

Проте у вівторок до мене ніхто не приставав. Аріна Львівна щиро зраділа моєму одужанню, і гора різноманітних паперів ще й як підсилювала її почуття в мій бік. Ще б пак, ще одні робочі руки. Тож з порогу мене присипало роботою.

Артур в полі мого зору не з’являвся. Від того я починала відчувати свою нікчемність і непотрібність. Він був потрібний мені. Як кисень, яким я дихаю. Не могла придумати як позбутись нав’язливих думок про Журбу, що починали роз’їдати мій мозок. Але чим більше намагалась зосередитись на роботі, тим сильніше відчувала як наче голки впиваються в одне місце,  і змушують мене то пройтись коридором, то визирнути у вікно в пошуках на парковці його автомобіля.

З часом зрозуміла, що директора просто немає в офісі. Тут би мені і заспокоїтись. Але замість цього з середини почало шкрябати якоюсь тривогою. Щось незрозуміле позбавляло мене спокою. Якось надто раптово він пішов від матері, а тепер не з’явився на роботу. Хоча може  я перебільшую?

Тільки почала так себе заспокоювати, як до нас зазирнула співробітниця з відділу кадрів:

- Дівчата, а ви скидаєтесь? – запитала вона. Всі мої товаришки очевидно були в курсі на що «скидатись», бо полізли до гаманців.

- А що трапилося? – запитала я у Світлани, однієї з бухгалтерів.

- Ой, тебе ж не було! – вона сплеснула руками. – У Артура Євгенійовича наречена потрапила в ДТП, ми збираємо по сто гривень їй на квіти.

- З нею все гаразд?

- Я б так не сказала, - Світлана зробила великі страшні очі, наганяючи на мене жаху. – Дівчина в реанімації. Артур Євгенійович два дні від неї не відходе. Навіть узяв відпустку за власний рахунок. Ми подумали, що невеликий подарунок від колективу підняв би йому настрій.

- Ясно, - я дістала гроші, і передала їх дівчині, що чекала в дверях.

В голові не вкладалась новина. Що сталось з Кітті? І головне – як сильно її любить Артур, якщо два дні ночує біля неї! Чергова порція ревнощів плеснула на оголені нерви кислотою, шарпаючи і смикаючи їх, змушуючи тамувати напад болю  в грудях. Я ніколи не стану для нього чимось важливим.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
1 ... 39 40 41 ... 71
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова"