Читати книгу - "Чужий"

БПКА[14]. Шлюз був занадто маленький, щоб мати фіксатор. Даллас заліз усередину і клацнув червоним перемикачем на панелі управління кораблем, потім відсунувся від панелі, не торкаючись. Напевно, у капітанському відсіку вже зафіксували, що люк у коридорі було активовано. Це нікого не повинно насторожити, але закриття — так. Тому він залишив його відчиненим. Даллас відчував легке, але приємне відсторонення від «Ностромо», жахіття та невизначеності, які на ньому панували…

X

Даллас останній раз перевірив залишки кисню, ніби сподіваючись, що якимось дивом на невблаганному циферблаті давача з’явиться зайвий нуль. Доки він слідкував за тим, як працює лічильник, остання цифра змінилася на вісімку з дев’ятки. На вході щось постукало. Він повернувся і полегшено зітхнув, коли побачив Паркера і Бретта.

Паркер кинув жмут металевих труб на підлогу, кожна діаметром з великий палець чоловіка. Вони впали із глухим стукотом. Їхнє звучання та вигляд зовсім не наводили на думку про зброю. Бретт із задоволеним виглядом відійшов на кілька кроків від сітки.

— Ось. Ми протестували їх. Усе готово.

Даллас кивнув.

— Я покличу інших, — Даллас зробив загальний виклик до капітанського відсіку і почекав, доки решта членів екіпажу прийдуть, щоб оглянути знаряддя. Усі з недовірою дивились на винахід інженерів. Останнім прибув Еш, оскільки йому треба було найдовше добиратися.

— Ми будемо атакувати ту тварюку оцими штуками? — Ламберт вказувала на трубку. Судячи з її голосу, вона сильно сумнівалася в їх ефективності.

— Дай їм шанс, — сказав Даллас. — Усі візьміть по трубці.

Астронавти вишикувалися, і Бретт видав півтораметрові трубки. Кожна була оснащена невеличкими приладами з одного кінця і примітивним руків’ям з іншого. Даллас помахав трубкою, як шаблею, перевіряючи, чи вона замашна. Вона була неважкою, тому його враження від неї покращилося. Далласові був потрібен якийсь бар’єр від очікуваних швидких кислотних плювків прибульця чи ще якихось форм захисту, які неможливо було сягнути розумом. Відчуття спільноти — це доволі нелогічне та примітивне, але заспокійливе відчуття.

— Я поставив на них переносні зарядки нуль тридцять три, — промовив Бретт. — Батарейки створюють досить потужний заряд. Їх не треба дозаряджати, якщо дуже довго не тримати кнопку розряду, — Бретт вказав на руків’я своєї трубки. — Не бійтеся користуватися. Їх повністю заізольовано на ручці й частково — уздовж шокера, тому не бійтеся застосовувати їх. Якщо ви торкнетеся увімкненого шокера, то одразу ж випустите. Але всередині теж є трубка, яка є чудовим провідником. Там створюється основна частина заряду, який фактично повністю подається на інший кінець. Тому дивіться, не торкайтеся його.

— Продемонструєш? — запитала Ріплі.

— Так, звісно.

Інженер торкнувся кінцем шокера водогінної труби на стіні. Між ними пробігла блакитна іскра, а потім усі почули приємний голосний тріск і легку свіжість озону. Бретт посміхнувся.

— Усі ваші шокери було протестовано. Усі працюють, і в них вистачає заряду.

— A можна якось знизити напругу? — запитав Даллас.

Паркер похитав головою.

— Ми намагалися створити щось жорстке, але не смертельне. Ми нічого не знаємо про цю істоту, і в нас немає часу встановлювати різні витребеньки на кшталт стабілізатора струму. Кожен шокер створює єдиний незмінний заряд. Ми не чудотворці.

— Уперше чую, щоб ви це визнавали, — сказала Ріплі. Паркер сердито подивився на неї.

— Воно смертельно не пошкодить того маленького гівнюка, якщо, звісно, його нервова система не така вразлива, як у нас, — повідомив Бретт. — Ми в цьому впевнені. Його предок був меншим і досить міцним, — він підняв шокер, як античний гладіатор спис перед тим, як вийти на арену. — Це лише трішки, так би мовити, «повеселить» його, якщо, звісно, моє серце не розірветься від болю, коли нам вдасться розрізати те маленьке чудо.

— Можливо, спрацює, — здалася Ламберт. — Отже, це ймовірне вирішення нашої проблеми номер один. А як щодо проблеми номер два, як його знайти?

— Я подбав про це. — Усі здивовано повернулися і побачили Еша, який тримав невеликий прилад, схожий на комунікатор. При цьому Еш дивився тільки на Далласа, а той не зміг дивитися Ешу в очі й зосередився на маленькому пристрої.

— Оскільки для нас важливо якнайшвидше піймати ту істоту, я тут теж трохи пошаманив. Бретт із Паркером виготовили неймовірну річ, щоб маніпулювати тією істотою, а я придумав, як знайти її.

— Переносний відстежувач? — захоплено запитала Ріплі про компактний прилад. Таке враження, що він щойно зійшов із конвеєра, а не був нашвидкуруч виготовлений у науковій лабораторії торговельного буксиру.

Еш кивнув один раз.

— За його допомогою можна знайти об’єкт, що рухається. У нього невеликий діапазон, але на певній відстані від починає подавати сигнал, і в міру наближення до об’єкта його гучність збільшується.

Ріплі взяла прилад, покрутила і оглянула професійним оком.

— До чого він прив’язаний? Як він відрізнить Чужого від наших хлопців?

— Є два способи, — з гордістю пояснив Еш. — Як я вже говорив, у нього маленький діапазон охоплення по відстані. Це можна було б вважати недоліком, але в нашому випадку — це перевага, оскільки дозволяє розбитися на дві пошукові групи одна неподалік іншої, не перекриваючи два сигнали. Що важливо: у ньому вбудовано чутливий давач густини повітря, тому будь-який рухомий об’єкт матиме значення. Просто виставте його перед собою. Він не такий складний, як хотілося б, але за такий обмежений період часу це найкраще, що я міг зробити.

— Еше, ти зробив чудову роботу, — довелося визнати Далласу. Він узяв прилад з рук Еша. — Цього більше ніж достатньо. Скільки штук ти виготовив?

У відповідь Еш поклав у руку капітана один із двох приладів.

— Тобто ми можемо розділитися на дві групи. Чудово. У мене немає інструкції, ви й не гірше за мене знаєте, як він працює. Той, хто знайде істоту, спочатку повинен полонити її сіткою, якось дотягти до шлюзу і, не гаючись, видути в космос, щойно відчинимо двері. Можете скористатися вибуховими болтами на зовнішніх дверях, якщо бажаєте. Ми також можемо вийти в скафандрах, якщо доведеться.

Даллас вийшов до коридору, щоб спочатку оглянути їхнє приміщення, переповнене людьми й приладами. Здавалося, сюди неможливо потрапити непоміченим, але якщо вони збиралися робити ретельний обшук, то жодних винятків.

— Ми теж для початку перевіримо цей капітанський відсік. — Паркер вів другу групу. Він увімкнув відстежувач, провів ним по капітанському відсіку, уважно спостерігаючи за давачем із нехитрою шкалою.

— Шість поділок, — повідомив Паркер, оглянувши все. — Усе майже збігається з нашим місцеположенням. Здається, тут усе чисто… Якщо ця