Читати книгу - "Не гальмуючи. В полюванні на тебе, Єва Райн"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Після розмови з Едом Ніка вирішила, що часу не гаятиме і перевірить ще раз свою теорію щодо перманентного макіяжу і зв'язку убивці з ним. Але правильно говорив наставник, не треба повторно йти тим самим шляхом, яким вже пройшов безуспішно. І тому Ніка прямувала в центр, до своєї подруги, що займалась перманентом.
Юля зустріла подругу з радістю. За чаєм вони поговорили трохи, і Ніка почала закидати вудочки.
– Юль, підкажи, ося ця голочка, від такої ж машинки як у тебе? – показала свою здобич в пакетику.
– Ага. Саме такої, тільки новішого покоління.
– Вони одноразові?
– Так, звісно. Один клієнт - одна голочка.
– А де їх можна купити? Можливо є спеціалізовані магазини?
– В нас в місті нема. Тільки з Києва або по Україні замовляти. А ти що, вирішила професію змінити?
– Ні, це по роботі. А з фарбою справи як, теж під замовлення?
– О, з фарбами цікаво. Всі майстри, яких я знаю, замовляють фарби у Лінди. Це і її прізвисько, чи ім'я, і назва інтернет-магазину.
– А вона місцева?
– Ні, київська, але сюди приїздить раз в тиждень, привозить замовлення.
– А органзувати зустріч з нею мені зможеш?
– Нуу, треба багато замовити і тоді вона точно приїде.
– Замовляй. Я заплачу. Для мене це дуже важливо.
– Гаразд, зараз відправлю їй свій вже заповнений кошик з покупками. Вона по вівторках приїздить, а завтра саме вівторок.
– Це чудово! Дякую тобі, Юль! - зраділа Ніка.
– Наберу тебе завтра, скажу, куди приїхати.
***
Це вже було щось. Ніці потрібно було або вже остаточно закрити версію-ниточку з перманентом, або ж підтвердити її. А час все йшов…
Задумавшись, Ніка не відразу помітила синій байк Киці. Але Киця побачила її і, мигнувши фарами, зупинилась поряд.
– Привіт! – якось невесело усміхнулась з-під піднятого візора. До Вовків сьогодні їдеш?
– Так. А ти?
– А я мот на СТО пригнала. Щось з движком, а мені це дуже не подобається. Не надто тебе напружуватиму, якщо попрошу забрати мене зі СТО?
– Ні, без проблем. Тільки в мене справи тут в місті. Покатаєшся зі мною?
– Без питань! Тоді їдь позаду, а зажену мот, а ти мене забереш!
***
З СТО Киця вийшла ще більш засмучена, ніж заходила.
- Купа проблем, розбирати-перебирати, діагностика ще. Я сумуватиму за своїм синім коником. - вмостившись на передньому сидінні, пояснила.
- Ну краще ці проблеми на СТО вирішити, ніж би по дорозі десь став. Або аварія через несправність... - Ніка наче й співчувала Киці, та водночас була не тут. Гірка думка про те, що вона щось упустила, щось дуже важливе, і таке - що в неї на долоні просто лежало, - гризла й заважала розслабитись бодай на хвилину.
- Розкажи щось про себе. - попросила в Киці, і, з надією, що зможе відволіктись, налаштувалась слухати.
- Ой, я дурепа, Ніко. Загубила свою кар'єру в Києві через особисте. - дійсно відволікла і здивувала Киця.
- Отакої! Ти ж наче працюєш юристом...
- Так, працюю тут, але ти ж розумієш, столицю й периферію не рівняти. Однак, я по-своєму щаслива. Тут я нарешті маю сім'ю, тобто мото-сім'ю, якої в мене ніколи не було.
- А що сталось в Києві?
- Я закохалась в свого викладача. І стала його коханкою, повіривши, що з дружиною в нього " Ой Анечко, в мене з нею тільки діти тримають. Вона для мене ніхто!" - перекривила, певно, свого викладача, що "впарював" їй таку примітивну і заялоджену версію.
- А потім?
- А потім його дружина покінчила життя самогубством. І написала записку, через кого це робить. Звісно, з такою репутацією мені більше не було що робити в столиці.
- Розумію. Співчуваю, приємного мало.
- Ага. А ти...? - Киця не договорила, бо телефон Ніки пропищав на весь салон, блимнувши індикатором.
"Догралась? Завтра щоб здала посвідчення і зброю. Тебе відсторонено!" - писав Вел...
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не гальмуючи. В полюванні на тебе, Єва Райн», після закриття браузера.
